За ініціативи краєзнавчої спільноти Полтавщини та Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені Котляревського влаштувала вечір пам’яті видатного українця, уродженця Полтави, поета й письменника, першого міністра освіти Української Народної Республіки (УНР) Івана Стешенка https://tinyurl.mobi/34gPx, підступно вбитого більшовиками 105 років тому. На вечорі презентували книгу «Іван Стешенко. Твори, переклади, вибране листування» – єдине видання його творів, матеріали до якого впорядкував краєзнавець Григорій Титаренко. Окрасою вечора став виступ народного артиста України, відомого кобзаря, лірника, воїна ЗСУ, лідера гурту «Хореа Козацька», неодноразового учасника фестивалю «Мазепа-фест» Тараса Компаніченка.
Як зауважила директорка Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Котляревського Надія Влезько захід присвятили знаковій даті новітньої історії – 32-ій річниці всенародного голосування за незалежність України та постаті Стешенка. А Григорій Титаренко повідав, що цьогоріч збіглися три символічні дати, пов’язані з Іваном Стешенком. По-перше, минає 105 років, відколи більшовики підступно, вночі вбили його за українське слово та проведення 1918-го українізації у Великих Будищах (маєток у нього був у Чернчому Ярі, а це поруч), де викладання було російською. Також 10 років тому побачило світ видання, презентоване нині в Полтаві – єдине, яке маємо в Україні.
«Його твори досі ніхто не видавав. Я спочатку планував збирати матеріали до його біографії. А потім почав працювати у Київських архівах, і побачив, у якому воно стані – буквально на клаптиках паперу, все розсипається, все зникає. І в мене з’явилася ідея видати його. Коли я вже мав на руках цю книгу, то вирішив зробити презентацію у Великих Будищах. Приїхали люди з університету Шевченка, зі Спілки письменників, журналісти, ще була презентація в Канаді, а в Полтаві книгу досі не презентували», – розповів Григорій Титаренко. До речі, його зусиллями 15 років тому у Великих Будищах неподалік Диканьки встановили меморіальну дошку Іванові Стешенку.
«Це дуже глибока робота скульптора Миколи Посполітака (його вже немає серед нас). А з Полтавою Стешенко пов’язаний нерозривно. Він народився в центрі Полтави, в будинку Дворянського зібрання (там було дві прибудови), проживав на вулиці, що зараз носить ім’я Шолом-Алейхема, номер 28, навчався в 1-й гімназії (це зараз школа №3). Ми маємо освітянина такого рівня з Полтави, він і вбитий був тут, а ми його не шануємо, і навіть педагогічний університет не носить його ім’я», -сказав Титаренко.
Дослідники досі сперечаються про дату народження Стешенка. Пан Григорій розповів, що навіть в енциклопедії вона вказана неправильна.
– На рівні держави хотіли відзначати його 150-річчя цього року. Але він народився в 1874 році. Оскільки метричні дані відсутні (вони згоріли), звідки така дата – не знаю, але в бібліотеці Івана Павловського (це сучасник Стешенка) він називає 1874 рік. Я знайшов біографію, яку правив сам Іван Матвійович – він своєю рукою там вказав дату 1894 рік. Лесі Українка в листі до дядька Драгоманова, і донька Стешенка Ірина вказує цю дату. Але мене ніхто не чує, я ж не академік. З боку держави трохи все затихло, тож наступного року будемо святкувати 150-річчя. До речі, записи метричні робились у трьох екземплярах. Один екземпляр має бути в С.-Петербурзі, тому ще не все втрачено.
Як зазначив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар, дослідження Григорія Титаренка демонструє розуміння Стешенком того, що важливості захисту УНР, ваги збройних сил, щоб можна було чинити опір російській агресії – чи то денікінській «білій» чи то ленінській «червоній».
«Яким чином Іван Стешенко пошанований у Полтаві? На його честь назвали скромну вулицю в мікрорайоні Алмазний. Але там немає анотаційної дошки, люди не знають, хто це. І ця книга – великий внесок в увічнення його пам’яті. В обласній раді є така практика – оголошувати рік на честь когось. Наступний рік має бути на Полтавщині роком Івана Стешенка. І я бачу нинішній захід як прелюдію до цілої низки інших, креативних заходів, які привернули б увагу до цієї видатної постаті. Також одна з будівель, що є місцем пам’яті, зараз у власності соціально-відповідального бізнесу, і там можна було б виділити кімнату і облаштувати музей, і частину оцифрованого архіву, що перебуває зараз у Григорія Титаренка, розмістити там у вигляді експозиції», –висловив думку Пустовгар.
Кобзар Компаніченко і «Хореа Козацька» стали лавреатами Шевченківської премії цього року. Нагороду присудили за аудіо-альбом «Пісні Української революції»— спільний проект Українського інституту національної пам’яті, пана Тараса та очолюваного ним гурту.
На вечір пам’яті Івана Стешенка Компаніченко завітав до Полтави на запрошення Григорія Титаренка. Він зізнався, що вони з Тарасом завдяки Стешенку й познайомилися:
– Він співав пісню на слова Стешенка, і я до нього підійшов. До речі, Стешенко велику увагу приділяв музиці слова, тому його вірші легко лягають на музику. Його пісні звучали в революційному Києві на вулицях, навіть наші сучасники писали романси на його слова. Так Олексій Чухрай написав «Молитву», вона звучала, коли була перша презентація.
До пізнього вечора у затишній залі бібліотеки лунали козацькі думи, пісні українських авторів різних епох, – серед яких і на слова Івана Стешенка, Володимира Самійленка та власні – у виконанні Тараса Компаніченка.
Артист акомпанував собі на бандурі, кобзі, т.зв. гетьманській кобзі, колісній лірі, а глядачі охоче підспівували.
Крім того, п. Тарас вражав усіх направду енциклопедичними знаннями, перемежовуючи музичні номери розповідями про видатних українців, зокрема полтавців, та їхній внесок у вітчизняну культуру.
Він високо оцінив роботу Григорія Титаренка, адже, за його словами, відкривати забуті імена – це важка і невдячна праця: «Завжди легше творити щось своє, аніж роками і десятиліттями працювати в архівах».
Полтавський офіс УІНП
