Цими днями у Полтаві відбулася творча зустріч-концерт заслуженого і народного артиста України, кобзаря, бандуриста і лірника, очільника гурту «Хорея Козацька», неодноразового учасника фестивалю «Мазепа-фест» Тараса Компаніченка. Захід відбувся за ініціативи знаного краєзнавця Григорія Титаренка. Перед цим пан Тарас виступав перед воїнами ЗСУ, які боронять від російських варварів місто Куп’янськ на Харківщині. Обидва мистецькі дійства присвятили світлій пам’яті Героя України, видатного українського воїна Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла. 1 листопада йому могло б виповнитись 28 років.
На зустріч завітали військовий побратим Компаніченка, український філософ, засновник видавництва «Залізний тато», публіцист і письменник Дмитро Савченко, академік-мистецтвознавець Віталій Ханко, полтавські волонтери ЗСУ, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар, засновник і модератор Фейсбук-групи «Полтава-духовна столиця!», відомий фотограф, вірянин ПЦУ Олександр Розум, краєзнавець Григорій Титаренко, художник і кобзар Іван Новобранець та ін. Тарас Компаніченко прямував з фронтового Куп’янська до Києва до Києва, тож згодився проїздом через Полтаву зробити невелику, спонтанну творчу зустріч, адже Полтавщина, за словами пана Тараса, є батьківщиною його мами, уродженки Лубенщини. Зустріч відбулась у затишній сімейній обстановці у мистецькій кавярні «Сто доріг».
Хорея Козацька виконує музику Руси-України різних епох.
Середньовіччя, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму та окремі твори ХХ століття, демонструючи різні пам’ятки музичної української культури.
Пріоритетними напрямками є героїчний епос, давня автентична традиція.
Цьогоріч гурт став лауреатом Шевченківської премії. Високу нагороду присудили за аудіо-альбом «Пісні Української революції» – спільний проект Українського інституту національної пам’яті, Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька», присвячений 100-річчю Української революції.
Довідково: Дмитро Коцюбайло — український доброволець, лейтенант, командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, учасник народної російсько-української війни за незалежність. Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво. Народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Івано-Франківської області. Шлях захисника розпочався ще у 18 років. Тоді юнак пішов на фронт, згодом ставши командиром взводу. У2014 році Дмитро отримав важке поранення в Пісках Донецької області. В обличчя влучив уламок снаряду, іншим шматком перебило ключицю. Але одразу після реабілітації повернувся на фронт, де 17 березня 2016 року був призначений командиром 1-шої окремої штурмової роки легендарних «Вовків Да Вінчі». З початком повномасштабного вторгнення «Да Вінчі» був в найгарячіших точках разом з «Вовками». Командир батальйону 67-ї окремої механізованої бригади «Вовки Да Вінчі» загинув у бою під Бахмутом цьогоріч 7 березня. 10 березня 2023 року відбулось прощання з «Да Вінчі» в Києві на Майдані Незалежності. Поховано захисника на Аскольдовій могилі.
Полтавський офіс УІНП (світлини і відео-Олександр Розум)
