16 березня в Інформаційно-виставковому центрі Майдану відбулася презентація нового видання Українського інституту національної пам’яті, книги Наталки Позняк-Хоменко «Волонтери: сила небайдужих».
Книга, до якої увійшло 28 історій, розказаних від першої особи, що репрезентують різні аспекти волонтерської діяльності, пов’язані з російсько-українською війною: підтримка армії, допомога пораненим, підтримка населення, яке стало заручником цієї війни, стала продовженням серії видань Інституту про сучасну російсько-українську війну.
«Це книжка про надзвичайні речі, які відбувалися з нами починаючи з 2014 року, а може, і раніше, і про надзвичайних людей, які робили ці речі. Зараз у волонтерстві лишися найстійкіші, для кого це стало сенсом життя і які просто не уявляють, як може бути інакше.
Ми нашу презентацію приурочили до Дня добровольця, який відзначався 14 березня, коли в 2014-році перші люди з Майдану пішли спочатку на полігон, а потім на війну. І далі вже були хвилі мобілізації . Знову ж таки, люди абсолютно мирних професій мали стати воїнами за дуже короткий час. І саме волонтери допомогли їм стати воїнами. Не лише тому, що вони їх одягли, нагодували і забезпечили всім тим, з чим можна воювати. А в першу чергу тому, що вони дали їм сенс. Сенс того, за що вони воюють», – зазначила на презентації Наталка Позняк-Хоменко.
У презентації також взяли участь волонтери, чиї історії увійшли до книги: засновниця Волонтерської Сотні «Доброволя» Наталя Воронкова, очільниця Тернопільського Штабу Самооборони Майдану в 2014-2016 роках Лілія Мусіхіна, співзасновник волотерського проєкту «Аеророзвідка» Натан Хазін, президент мистецької агенції «Територія А» Анжеліка Рудницька, виконавчий директор ВГО «Крим з Україною» Іванна Поровська, координатор соціальної ініціативи «Крамничка добра» Олена Сотничек, волонтерка, авторка книги «Доця» Тамара Горіха Зерня, волонтерка з Донецька, прототип головної героїні книги «Доця» Наталія Герасименко та засновник фундації соціальних інновацій «З країни в Україну» Денис Блощинський. Учасники презентації розмірковували про феномен волонтерства, який змінив і нас, і нашу країну.
«Кожен робив те, що міг. До нас приходили жіночки, у яких мобілізували синів, ми давали їм лекала і казали шити труси – а потім були оті фотосесії з «Айдару». Ми продали 17 вишитих рушників – і на ці гроші купили хлопцям «Віліс» на передову. До нас зверталися депутати, які давали по 10 тисяч доларів за раз. І я не знаю, чий вклад був більший: цих депутатів чи мами одного нашого побратима, який допомагав в’язати шапки, а його мама в’язала шкарпетки. І одного разу він приніс недов’язану пару і ампулу морфію. Виявилося, що у нього мама була хвора на рак і до останнього в’язала шкарпетки, а, помираючи, попросила передати морфій бійцям, може там потрібніше. Так от, для мене і ці депутати, і ця мама, і 10 річна дитина, яка в дощ і холод стояла під супермаркетом, щоб зібрати продукти для бійців – усі вони важливі. Ми всі тоді були рівними, бо всі рятували країну», – згадувала Ліля Мусіхіна.
Також учасники презентації зазначили, що, попри те, що роль волонтерства, порівняно з 2014-2015 роками змінилася, вони так само продовжують робити свою справу, бо є такі речі, які досі можуть зробити лише вони.
«І для армії і для суспільства волонтери лишаються тими, хто завжди напоготові. Але зараз у нас є головне – у нас є досвід. У нас є зв’язки, ми знаємо, куди бігти, вміємо знайти вихід із ситуації. Тому, якщо завтра, не дай Бог, щось почнеться, ми знатимемо, що робити. І наш «тривожний наплечник» завжди зібраний», – переконана Наталя Воронкова.
«А ще волонтери – це ті, хто вже зараз будує майбутню Україну, про яку ми всі мріємо і говоримо. І я дуже прошу журналістів не говорити, що іде війна на сході України. Не треба ділити Україну на схід і захід. Війна іде в Україні і вона стосується кожного», – додала Анжеліка Рудницька.
У книзі «Волонтери: сила небайдужих» представлена широка географія волонтерського руху: від Львова до Одеси, від Володимира-Волинського до Харкова. Тут є багато роздумів над тим, що таке війна, спогадів про вражаючі епізоди – як на Майдані, так і на передовій, про те, що раз і назавжди зробило нас іншими. І про те, як неможливе стає можливим – просто тому, що треба.
«Насправді ми змогли в цій книзі показати лише маленьку частинку тієї неймовірної роботи, яку зробили і продовжують робити волонтери. Лише окремі історії, яких насправді тисячі і тисячі. Але й вони реально демонструють, на що ми здатні, якщо захочемо. Як сказала волонтерка Наталка Чекмарьова: «Це наш вибір: боротися чи жалітися? Усвідомлювати й цінувати перемоги чи плакати над поразками? Здорова нація – це та, яка бере на себе відповідальність і думає, як перемогти, а не на яких умовах здатися. І на цій війні ми вчимося перемагати». Хочеться, щоб люди, які читатимуть цю книгу, теж задали собі це питання і чесно дали на нього відповідь», – говорить Наталка Позняк-Хоменко.
Подія в Києві відкрила серію презентацій книги «Волонтери: сила небайдужих» по всій Україні. У відкритому доступі книжку можна завантажити за посиланням: https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/volontery-syla-nebayduzhyh
Запис презентації можна подивитися за посиланням: https://www.facebook.com/watch/live/?v=131187205535346&ref=watch_permalink
Фото з презентації (автор – Георгій Лук’янчук): https://www.facebook.com/media/set/?set=a.1746501028856630&type=3
