Так називалася літературна година, яку провели в читальній залі бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської міської територіальної громади. Просвітницьке зібрання присвятили заслуженій журналістці України, лавреатці ордену «За заслуги» ІІІ ступеня та премії імені Симона Петлюри, першій прес-секретарці Полтавської крайової організації Народного Руху України, першій очільниці Полтавської обласної організації «Союз українок», членкині Правління Полтавської крайової «Просвіти», заступниці головного редактора обласної газети «Полтавська думка». Захід приурочили 75-річному ювілею знаної полтавки.
Модерували зібрання завідувачка бібліотеки-філії №7 Людмила Заливча та громадська активістка Зоя Коваленко. Жаль, що пані Ганна не змогла бути серед присутніх. Крім телефонного спілкування на електронну адресу бібліотеки вона надіслала листа: «Слава Україні! Безмежно вдячна за те, що присвячуєте мені захід. Як тільки видам книжку про рід (можливо, назва буде «Щоб предківський вогонь в душі не згас…»), зробимо презентацію. Також подарую вашій бібліотеці деякі сучасні історичні видання, як опрацюю сама. Тримаймо свої плацдарми Свободи! З повагою і вдячністю – Ганна Антипович».
На зібрання прийшли громадські діячі, журналісти, активісти волонтерського загону «Невтомні бабусі». А ще завітали друзі Ганни Антипович, однодумці й поціновувачі її таланту Зоя Коваленко, Олег Пустовгар, Ірина Баб’як.
В кожного знайшлися теплі спогади і про спільні справи, і про журналістську та редакторську працю невтомного майстра журналістської ниви, і про родину. Ганна Антипович– мати трьох синів, імена яких добре відомі в Україні. Олексій Антипович очолює відому соціологічну групу «Рейтинг». Наймолодший Тарас-прозаїк-автор романів «Хронос», «Мізерія», «Помирана», збірки оповідань «Тіло і діло», сценарист, автор сценаріїв художніх фільмів за мотивами романів Василя Шкляра «Чорний ворон» та Анатолія Дімарова «І будуть люди», нині у лавах ЗСУ захищає від росіян Україну. Надійним другом, з яким Ганна Іванівна ділила радості, долала складнощі родинного життя і журналістської роботи, був талановитий журналіст, письменник Юрій Антипович. Він народився саме в день проведення заходу – 30 січня, тому в пам’ять про нього прозвучав вірш «Пам’яті Юрія (Георгія) Антиповича», написаний дружиною в червні 2021 року, в п’яту річницю його смерті.
З молодих років захоплювався журналістськими дописами Ганни Антипович-Дениско Олег Пустовгар–представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області. А зараз він висловив вдячність їй за огром праці в справі розбудови Української держави, зокрема за відновлення і збереження національної пам’яті українського народу у книгах та інформаційному просторі. Окремо зупинився на таких сторінках журналістського життя Ганни Антипович як праця у газетах «Молодь України», «Полтавський вісник», «Полтавська думка» та «Наше слово» (видання обласного товариства «Просвіта»). Як автор-упорядник книги «Герої Крут і Полтавщина», пан Олег наголосив, що важливою частиною книги є «крутянські» вірші, які належать перу полтавців. А відкривається цей розділ віршем Ганни Антипович «Український романс», який написаний під враженням від перших по десятиліттях замовчування публікацій про Героїв Крут. Вірш поклали на музику і зараз він звучить зі щемливим сумом про полеглих під Крутами і полум’яним закликом зберегти, захистити і врятувати Україну від російських катів. Першою вірш заспівала прихожанка ПЦУ, просвітянка і активістка «Союзу Українок» Орися Ковалевич, взявши його буквально з-під пера Ганни Іванівни, коли вони були разом в дорозі на з’їзд «Союзу Українок» до Львова. Тому вже тоді романс, набув популярності на честь чину крутян, а нині ця пісня-вірш вшановує й сучасних героїв, які долають навалу московської рашистської нечисті.
Ганну Іванівну називають «Золотим пером» Полтавщини і це не є перебільшенням, бо її пророче, натхненне поетичне і прозове слово уже не одне десятиліття звучить для людей. Вона вміє виважено висловити свою думку, і водночас, надати цій думці такого звучання, щоб вона не тільки приваблювала, але й переконувала. Вірші Ганни Іванівни, які читала Зоя Коваленко зі збірки «Молюсь за тебе, Україно», звучали як біль за рідну землю, як підтримка для зневірених і як безмежна віра в незламність нашого народу.
Пані Ганна передала донат для волонтерського загону, тому спільним рішенням присутніх її зараховано до «Невтомних бабусь», хоча волонтерство для неї давно звична справа.
Від всієї волонтерської і бібліотечної спільноти Людмила Заливча привітала Ганну Антипович з ювілеєм, побажала міцного здоров’я і творчого натхнення.
«Дорога пані Ганно! Нехай доля шле добро і щастя, а віра, надія та любов будуть вірними супутниками на життєвому шляху. Нехай тепло і затишок родинної оселі надійно захищає від негараздів, а в майбутньому чекає ще багато наповнених корисними справами і земними радощами років!», – говориться на офіційному сайті бібліотеки-філії №7 м. Полтава.
Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті (за матеріалами офіційного сайту бібліотеки-філії №7)
