Устка, Лемборк, Славно, Слупськ, Тихово, Щецінок, Дарлово, Битів, Боболиці, Мжежино та Члухів – саме в цих містах виступила Національна заслужена капела бандуристів України ім. Георгія Майбороди. Це вже друга поїздка капели на Помор’я й п’ята до Польщі. Музичний колектив заснував у Києві 1918 року видатний бандурист Василь Ємець.
Ідея проведення виступів належить Александру Скірці – координатору благодійних концертів капели бандуристів на Помор’ї. Саме завдяки йому та місцевій туристичній організації в Устці, що взяла на себе труд підготовки благодійних концертів, українці й поляки, які кожного разу вщерть заповнювали зали, мали можливість пізнати багату українську культуру. А музиканти своїм непересічним талантом щиро дякували полякам за допомогу та підтримку в ці страшні для України часи. Кожного разу під час концерту відчувалося величезне «ДЯКУЮ» на адресу глядачів, а також побажання добра на Новий рік!
– Через кілька місяців після того, як розпочалася війна, Міністерство культури України повідомило, що підтримує ідею, аби польські позаурядові організації могли безпроблемно запрошувати українські ансамблі. Концерти повинні мати благодійний характер – так Україна хоче подякувати за величезну допомогу, яку надає Польща від початку війни, – розповідає Александер Скірка. Він завжди хотів почути бандуристів, однак раніше не мав такої можливості. І одного разу в інтернеті разом з дружиною прочитали інформацію, що в межах домовленості з Міністерством культури могли б запросити на Помор’я саме Національну заслужену капелу бандуристів України ім. Георгія Майбороди.
– У час, коли в Україні триває війна, ми дуже хотіли привезти українціям та полякам частинку українського Різдва, оскільки саме Різдво приносить людині спокій та надію, бо ж Ісус народився. А коли ми колядуємо, то несемо енергетичний код нації – людина, яка колядує й прославляє Бога, вона сама хоче того, вірить у це і своєю колядою передає цю віру, надію та любов іншим. Завдяки такій християнській традиції маємо можливість стати кращими, добрішими та чистішими. Незалежно від нашої історії ми є сусідами, й добрими сусідами. Тому дякуємо президентові Анджеєві Дуді, Сейму та загалом польському народові, які так сердечно нас підтримують, – каже Юрій Курач, генеральний директор і художній керівник капели бандуристів. Зараз сім артистів капели воює на фронті, а п’ять під Бахмутом – там, де йдуть найбільш запеклі бої.
Улітку, під час першого турне, колектив виступив з десятьма концертами, починаючи від Щеціна і завершуючи Ґданськом. Сприйняття музикантів було таким теплим, що артисти захотіли приїхати до Польщі саме в різдвяний час, аби подякувати полякам за їхню підтримку. Варто нагадати, що в самій Устці прихисток знайшло 200 дітей-сиріт з дитячого будинку з-під Києва, а в школах різного ріня навчається приблизно 300 учнів, які приїхали сюди до й після початку війни. Вони тут, бо в різних закладах переробки риби працює близько тисячі українок.
– Війна в Україні триває вже майже рік і, на жаль, ми дещо звикли до неї, тому це добра нагода, щоб виявити свою підтримку та солідарність з українцями. Наші парафіяни дуже активно долучалися до допомоги, яку на нашому терені організував Карітас. Цим концертом ми все ж нагадуємо, що українці далі потребують цієї допомоги, – наголошує ксьондз Кшиштоф Кантовський, парох парафії у Пшевлоках, що в ґміні Устка, де відбувався концерт. Парафія кожного року до різдвяних свят готує мішок солодощів від св. Миколая для дітей-сиріт, які проживають в устецьких дитячих будинках. У цьому році додатково підготували солодощі для українських дітей – усього 200 кілограмів.
– Коли сорок років тому я організував огляд хорів, то публічно заявив, що найгарнішим інструментом є людський голос. Проте, коли вперше почув співаків у супроводі бандури, то нині мушу скоригувавти свої слова. Слухати сам спів – це чудове відчуття, але почути спів у супроводі бандури – це просто неймовірне почуття, – каже Александер Скірка.
– Від концерту неймовірні враження, просто чудово. Хотілося б, однак, послухати бандуристів не за таких обставин, як нині. Утім серце радіє, коли слухаєш музику у виконанні таких артистів, а сльози самі навертаються на очі, – розповідає вражена слухачка. А колишня жителька Бучі, яка знайшла прихисток саме в Устці, додає:
– Я родом з Бучі, яку сімнадцять днів та ночей бомбардували росіяни. Тому для мене концерт – це немовби повернення в Україну, хоча за національністю я полька. Дякую Польщі, що приймає всіх біженців та артистів. Це дуже важливо. Й аби так залишилося надалі.
Анна Вінницька, Наше Слово, Варшава
