Із нагоди відзначення 76-ї річниці Акту відновлення Української держави, проголошеного 30 червня 1941 року у м. Львові, в українській столиці пройшла презентація книги Омеляна Коваля «Спомини мого життя».
Захід відбувся 30 червня в Київському міському будинку вчителя (Будинку Центральної Ради). У програмі презентації, яку проводив Голова КУНу Степан Брацюнь, виступали відомі громадсько-політичні діячі: син легендарного Романа Шухевича – народний депутат України Юрій Шухевич, Aндрій Гадамаха, Георгій Філіпчук, Сергій Квіт та інші. Особистими спогадами про батька поділився син Омеляна Коваля – Зеновій Коваль(бельгійський дипломат, який є Радником з питань UNESCO та OECP у представництві «Валлонія-Брюссель» при Посольстві Бельгії у Парижі) та донька Віра Коваль. Присутніх привітали: директор Київського будинку вчителя Руслана Рудковська та виконанням народної пісні «Ой, роде, наш красний» Світлана Кобюк. Музичні номери прозвучали у чудовому виконанні знаних українських мистців Тараса Компаніченка і Василя Нечепи.
Омелян Васильович Коваль (псевдо «Дир», «Дем’ян») народився 24 лютого 1920 у с. Рахиня Долинського району Івано-Франківської області.Під час Другої світової був заарештований гестапо, перебув львівську тюрму на Лонцького, пройшов краківську тюрму Мотелюпіх і потрапив у перший етап українських політичних в’язнів в концтаборі Аушвіц. В післявоєнний час опинився на еміграції в Німеччині, потім у Бельгії, і все своє життя присвятив громадській праці на користь Україні. Повернувся в Україну, і зараз мешкає у Львові, почесний громадянин міста Долина. Нагороджений Президентом України орденом Свободи та багатьма іншими вітчизняними і закордонними нагородами. На еміграції був очільником Спілки Української Молоді, головою української громади в Бельгії, довголітнім членом Головного Проводу ОУН (б), відповідав у Проводі за налагодження міжпартійних стосунків на еміграції та освіту покоління, народженого у вигнанні. Омелян Коваль – відомий громадсько-політичний діяч, який у 1941 році проголошував Акт відновлення української держави у місті Долина на Івано-Франківщині, один із засновників Конгресу Українських Націоналістів, соратник Слави Стецько, ініціатор створення Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка, член Українського Державного Правління під головуванням Ярослава Стецька, колишній головний редактор журналів для дітей та молоді «Крилаті» та «Авангард». У книзі «Спомини мого життя», яка є великим внеском у висвітлення історії визвольної боротьби українців у середині минулого століття, автор, зокрема, розповідає про перебування в нацистському таборі Аушвіц разом з Степаном Ленкавським і Петро Мірчуком, та про те як в таборі розправлялися з братами Степана Бандери – Олексою і Василем. Книга увібрала в себе багато й інших не менш важливих і унікальних історичних свідчень та споминів Омеляна Коваля, які дозволять широкій громадськості подивитись під іншим кутом зору на історію національно-визвольного руху в Україні На думку істориків, ця книга стане і як великим досягненням у дослідженні історії національно-визвольної боротьби УПА, так і політичної діяльності української післявоєнної діаспори. Упорядником видання є Микола Посівнич, редактор — Ярослав Сватко.
Георгій Лук’янчук
Hа світлинi: Зеновій Коваль( син Омеляна Коваля, бельгійський дипломат, є Радником з питань UNESCO та OECP у представництві «Валлонія–Брюссель» при Посольстві Бельгії у Парижі) під час презентації.
Додатки
Життєпис Омеляна Коваля
Народився 24 лютого 1920 року у селі Рахиня (тепер Долинський район Івано-Франківська область). Закінчив кооперативні курси у місті Долині. З 1938 року член ОУН. 1 липня 1941 року брав участь у проголошенні в Долині Акту відновлення Української держави. Ув’язнений гестапо та перебував у Тюрмі на Лонцького у Львові. Пізніше сидів у в’язниці Монтелюпіх у Кракові, а звідти відправлений 20 липня 1942 року до концтабору Аушвіц, з першою групою 25 українських політв’язнів, названих «Bandera Gruppe», серед яких він був наймолодшим і в якій між іншими були Василь Бандера, Степан Ленкавський і Петро Мірчук. Член редколегії таборового альманаху. Після евакуації Аушвіцу 18 січня 1945, відправлений до концаборів у Мавтгавзен, Мельк і Ебензе. 6 травня звільнений американцями. Після Другої світової війни закінчив студії в Лювенському католицькому університеті (магістр економічно-консульських наук) і став активним громадсько-політичним діячем української діаспори у Бельгії, Європі та світі. З 1951 по 1963 рік очолює Спілку української молоді (СУМ) у Бельгії, з 1958 протягом 20 років очолює Центральну (світову) Управу СУМ і опісля “Центральну виховну раду” СУМ. У 1962 році засновує журнал для молоді “Крилаті” і в 1964р. видавництво та друкарню в Брюсселі. Друкуються там і виховні матеріали для СУМ і книжки і часопис “Вісті” Українського Допомогового Комітету в Бельгії (УДК) – головної української громадської організації в Бельгії у другій половині ХХ століття. Від 1951 до 1987 є генеральним секретарем УДК під проводом Др. Володимира Поповича. Після від’їзду В. Поповича до Франції, очолює УДК від 1987 до 2005. Був секретарем (1970-1991) і головою (1991-2006) Головної Ради Українських Громадських Організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського Конгресу Українців (1992-1995) а згодом почесним головою, довголітнім членом Ради директорів Світового конгресу українців. Омелян Коваль ніколи не вносив подання на отримання бельгійського громадянства. Мав статус біженця ООН (Женевська Конвенція). Після незалежності України попросив громадянство України, яке отримав із дружиною Іванною-Катериною Куропась у 1997 році. У 2009 році видав “Ювілейний Альманах (1945-2005) Українського Допомогового Комітету й організованого українського громадського життя в Бельгії”. Літом 2013 року разом з дружиною Іванною повернувся до України, проживають у Львові. Дружина Іванна відійшла у вічність 15 березня 2016 року у Львові. Після відправлення св. літургії у соборі св. Юра, була похована на Личаківському цвинтарі. 16 грудня 2016 р. у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів) відбулася перша презентація його автобіографічної книги «Спомини мого життя»
Нагороди, вшанування
-
8 лютого 2010 року нагороджений орденом «За заслуги» III ст.
-
2012 – почесний знак св. Юрія від м. Львова
-
2014 – орден першого ст. регіонального фонду ім. Короля Данила
-
24 лютого 2015 року нагороджений бельгійським королівським орденом Леопольда II-го із званням офіцера
-
24 лютого 2015 року нагороджений орденом Володимира Великого від голови Київського Патріярхату
-
1 грудня 2015 року нагороджений орденом Свободи
-
Почесний громадянин міста Долина
-
24 вересня 2015 року на його честь у місті Долині перейменовано вулицю В.Терешкової.
