Нещодавно у Польщі з’явилося цікаве й важливе україністичне видання: «Ołeksandr Koszyc і jego dziennik “Z pieśnią przez świat”» («Олександр Кошиць і його щоденник “З піснею крізь світ”», науковою редакторкою якого є знана україністка, професорка Варшавського університету Валентина Соболь. Важко переоцінити значення цього видання для поширення української культури в Польщі, адже Олександр Кошиць (1875-1944) – це видатний український диригент, композитор, етнолог, один з найактивніших популяризаторів української пісні у світі; а увага до його постаті – це ще один крок у справі будування мостів порозуміння між нашими народами.
Прикметно, що книжка, яка містить фрагменти мемуарів українського митця, має саме таку назву. Перед польським читачем – не просто переклад уривків автобіографічних свідчень українського культурного діяча, а наукове видання, яке в особливий спосіб розширює щоденниковий дискурс; надає йому історико-культурологічного виміру, а це робить його цікавим також для філологів та істориків.
Співавторкою видання з повним правом можна вважати наукову редакторку, який (не)видимо присутня на сторінках цієї книжки. Готуючи до друку збірку, Валентина Соболь спорядила її розлогою передмовою. У ній ідеться про важливі деталі непростої біографії Олександра Кошиця, життєвий шлях якого проліг від села Ромашки, через малу батьківщину Кобзаря, Київ, численні міста Європи й Америки аж до канадського Вінніпегу. Валентина Соболь написала фаховий текст передусім завдяки своїй роботі в архіві подружжя Олександра й Тетяни Кошиців, що вчергове доводить важливість праці з історичними документами, зі свідченнями епохи. У передмові відчувається, що авторка захоплюється постаттю Олександра Кошиця, уважно ставиться до того, як його творчість сприймають в Україні та за її межами. Оскільки митець поширював знання про культуру нашого народу в світі, варшавська україністка, у свою чергу, прагне популяризувати в Польщі знання про самого Олександра Кошиця як діяча культури і мемуариста.
Про філологічний та історичний, а не лише історико-культурологічний аспект представлення життя та творчої діяльності митця свідчить структура видання, яке містить розлогу (вибрану) бібліографію (вона стане в пригоді майбутнім дослідникам творчої постаті та мемуаристики Олександра Кошиця), ґрунтовний іменний покажчик, а також резюме чотирма мовами. Містить видання і візуальний елемент – фотографії Олександра Кошиця, його родини та хору. Текст щоденника «З піснею крізь світ» супроводжується численними коментарями (які стосуються, наприклад, особливостей мови оригіналу, можливих алюзій або неточностей), а також примітками, які наближають до читача реалії історичного періоду та його діячів. Усе це робить особисту візію Кошиця свідченням епохи і про епоху, розширюючи можливості його прочитання нашими сучасниками.
Специфічний, особистий ракурс представлення постаті Олександра Кошиця помітний вже у передмові до видання. Пишучи про свою працю в архіві подружжя Кошиців, Валентина Соболь згадує передовсім про Києво-Могилянську академію, яка пов’язує долі Олександра Кошиця та його предків. Звичайно, згадує вона і про Шевченків край, де виріс майбутній диригент, але саме Київська духовна академія є тим стрижнем, на якому тримається тяглість роду Кошиців, а значною мірою й українська традиція – і літературна, і музична. Дослідниця також згадує про вплив, який академія мала на представників інших слов’янських народів (про це свідчить, наприклад, меморіальна таблиця, яка нагадує, що тут навчався найученіший серб свого часу Йован Раїч). Згадки про минуле в передмові наукової редакторки – цілком у дусі принципів самого Кошиця, який не тільки збирав народні українські пісні, але й займався дослідженням творчості Артема Веделя, українського композитора та керівника хору Києво-Могилянської академії. Кошиць відновив майже всі концерти свого улюбленого митця, повернувши його музику до життя. Польськомовне видання щоденника Олександра Кошиця розглядає видатного українського митця в польському культурному контексті і цим дарує йому та його спогадам про «подорож Української республіканської капелі» нове життя, тепер уже в іншій мові.
Книжка «Олександр Кошиць та його щоденник „З піснею крізь світ”» є яскравим виявом переваг інтердисциплінарності, яка дозволяє сучасній гуманітаристиці вийти за межі окремих наук і в повній мірі використати переваги цього процесу. Його наукова редакторка (дослідниця української літератури, відома працями з українського бароко) виводить своє наукове зацікавлення українсько-польськими літературними контактами за межі «чистого» літературознавства, звертаючись до постаті представника музичного мистецтва. При цьому виявляються дуже важливими літературознавче розуміння особливостей его-документа та представлення буремної історичної епохи, сином якої був Олександр Кошиць.
Ще сто років тому, в часи УНР, він усвідомлював важливість українського мистецтва, зокрема музики, для того, щоб Україна постала не лише на політичній, але й на духовній мапі світу. Подорожуючи Європою, його Українська республіканська капела, а згодом – Український національний хор (який був створений у Варшаві), передували народженню нової незалежної держави, яка має своє самобутнє музичне мистецтво. Завдання популяризації творчості українського народу в світі, зокрема – слов’янському, залишається надзвичайно актуальним дотепер.
«Свідчення Кошиця, завдяки його щоденникові, актуальні з багатьох точок зору в сенсі інтелектуальному, аксіологічному, морально-етичному, екуменічному. Вважається, що саме від того часу веде свою історію культурна дипломатія України», – пише наукова редакторка видання Валентина Соболь. Книжка «Ołeksandr Koszyc i jego dziennik “Z pieśnią przez świat”» є гідним продовженням культурної диплома- тії, якій присвятив своє життя і талант Олександр Кошиць.
Автор – Анна Татаренко; Джерело – Наше Слово, Варшава
