На запрошення до участі в третьому Міжнародному Шевченківському флешмобі віршованою добіркою відгукнувся Олександр Дорошенко з Санкт-Петербургу. Він — автор кількох поетичних збірок, його твори друкувалися в часописі «Забута країна», що виходив у місті на Неві, в журналах «Вісник» (Україна), «Молода Україна» (Торонто, Канада), в численних газетах на батьківщині та в діаспорі. Вірші «Біла ніч» і «Душа Тараса» засвідчують особливу увагу автора до близьких йому реалій Шевченківського життя, пов’язаних із Санкт-Петербургом, де жив і творив наш Кобзар, з яким, як бачимо, поєднана і доля автора цих творів.
Олександр ДОРОШЕНКО
БIЛА НIЧ
Гонить хвилi Нева в далинi вiд Днiпра,
Некрутi береги її в сивiм гранiтi.
Бiла нiч, Лiтнiй сад з вiзерунками грат-
Вони, дiйсно, найкращi у цiлому свiтi!…
Придивляюсь, iду крiзь юрбу гомiнку
Серед див мармурових давнiшнього часу –
Десь у цьому саду, у тихенькiм кутку
Стрiв Сошенко колись молодого Тараса.
Обiйшов сад iзнов, та тебе не знайшов –
Мабуть, сю нiч малюєш ти в iншому мicцi.
Тож, не дивно менi – твої очi яснi
Бачуть свiтлi тони в сутiнковому мiстi…
В бiлу нiч я не сплю, все по мiсту ходжу –
Сподiваюсь тебе тут з мольбертом зустрiти –
Твої творчi роки в Петербурзi пройшли,
Хоч ти рвався завжди в Україну летiти…
Ти, Тарасе, не вмер! Петербург, вiдтепер
Збережи його постать у бронзi вiдлиту –
У чужiй сторонi поет словом палким
Надав приклад, як треба Вiтчизну любити!
Полонила свiт холодна синь,
Даль прозора, скiльки бачить око.
Змученiй душi було твоїй
В нiч таку тужливо, одиноко…
ДУША ТАРАСА
Над Невою пicня лине
I в сутiнках тане,
Ой, хто ж ї ї спiватиме,
Як мене не стане?
Хто складати буде гiмни
Українськiй мовi,
Щоб спинялось серце бiдне
На кожному словi?
Про Шевченка хто згадає
I про невмирущу,
Що бездомною блукає,
Тарасову душу?…
У вiдчаї трiпотiла,
Cлiзьми обливалась,
В Українi його тiло,
Душа – тут зосталась…
Я не сам пiснi складаю,
Про рiдну Вкраїну,
То менi допомагає
Та душа невинна.
Навiть невська хвиля каже –
Козацька недоля:
“Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля!”…
Не змарнiють з часоплину
Думки про Тараса –
Буде вiчно в Україну
Летiть пiсня наша!
ТУГА ЗА УКРАЇНОЮ
Свiтлiй пам’ятi Т.Г. Шевченка
присвячено
Я сумно дивлюся на хмарку пташину,
Ген, ген, вiдлiтає у вирiй вона –
Вона ще вернеться в пiвнiчну країну,
Коли сюди прийде коротка весна.
Вiльнi, гордi птахи, я молю вас благаю:
Передайте привiт Українi моїй!
Передайте уклiн i степам, i ланам того краю,
Де дитинство пройшло повне мрiй i надiй.
Що ж я не збираюсь – стою на припонi?
Весна моя, мабуть, давно вже пройшла.
Натрудженi руки i сивiї cкронi –
То осiнь моя павутиння сплела…
Птахи повернуться додому з чужини
В знайомi долини i поле, i лiс…
I я повернуся туди, Батькiвщино,
Де я народився, де вчився i зрiс.
Прес-служба Об’єднання українців Росії
01 березня 2021 р.
