15 жовтня в читальній залі Гончарської книгозбірні України Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному відбулася презентація науково-популярного видання Олексія Роготченка «Шістдесят тоталітарних років: зображальне мистецтво України». Зустріч зібрала представників наукової та мистецької еліти, дослідників, художників, музейників і всіх, хто цікавиться історією українського мистецтва та непростими шляхами його розвитку.
Ця зустріч мала особливе значення для Олексія Роготченка, адже з Опішним пов’язано тридцять, за його власними словами, прекрасних років життя, проведених тут разом із родиною. Містечко залишилося в його серці й знайшло відображення на сторінках презентованої книги. Тож повернення сюди з новим виданням стало нагодою знову зустрітися з місцем, яке він щиро любить і пам’ятає.
Водночас презентація стала нагодою почути високу оцінку культурного простору – Національного музею-заповідника українського гончарства. Розмірковуючи про значення осередків, де народжуються й розвиваються мистецькі ідеї, Олексій Роготченко назвав музей і книгозбірню двома головними храмами, збудованими думкою, мрією та величезною працею. Він наголосив на внеску очільника музею Олеся Пошивайла та його команди й додав: «Я зараз маю честь з вами спілкуватися саме тут».
У цих словах – визнання не лише значення музею та книгозбірні, а й великої праці людей, які втілили задум у життя. Для нас особливо цінно почути таку оцінку від дослідника, який добре знає Опішне, поділяє любов до українського мистецтва й сам присвятив йому багато років наукової праці.
Олексій Роготченко захопливо розповів про себе, власний професійний шлях, обставини створення книги та багаторічну роботу зі збирання матеріалів. За сторінками видання відкривалася велика дослідницька праця: пошук документальних свідчень, опрацювання джерел, осмислення мистецьких явищ і людських доль. Автор ділився подробицями своєї роботи, роздумами та спостереженнями, які не завжди можна передати в друкованому тексті, але які допомагають глибше зрозуміти його задум.
Розповідь була не лише презентацією нового видання, але й живою розмовою про мистецтво, історію та людей, які творили українську культуру в надзвичайно складних обставинах. Саме особистий вимір дослідження – досвід, спогади й авторське бачення – зробив зустріч такою цікавою та змістовною.
Книга «Шістдесят тоталітарних років: зображальне мистецтво України» охоплює розвиток українського зображального мистецтва й архітектури 1920–1980-х років. Це період, позначений Голодомором, репресіями, Другою світовою війною, ідеологічним контролем над культурою та пануванням соціалістичного реалізму. Водночас він був часом внутрішнього спротиву, пошуку творчої свободи, появи альтернативних мистецьких напрямів і боротьби за право зберігати власну національну ідентичність.
Автор розглядає мистецькі процеси в контексті суспільно-політичних і соціально-психологічних обставин, у яких працювали художники й архітектори. Особливу увагу приділено специфіці радянського мистецького тоталітаризму в Україні, формам опору нав’язаним ідеологічним моделям і розвитку нонконформізму. Важливою складовою дослідження є введення до наукового обігу раніше невідомих документів, художніх творів та інших матеріалів, що розширюють можливості осмислення цього непростого періоду.
Присутність представників наукового й мистецького середовища надала зустрічі особливої ваги. У такому товаристві розмова про книгу переросла в ширше осмислення долі українського мистецтва, його історичної тяглості та значення досліджень, які допомагають відновлювати складну й подекуди замовчувану картину минулого.
Олексій Олексійович Роготченко – український мистецтвознавець, дослідник декоративного мистецтва, автор численних наукових публікацій, монографій і мистецтвознавчих матеріалів для радіо й телевізійних програм. Із 2001 року очолює секцію критики та мистецтвознавства Київської організації Національної спілки художників України, із 2003 року є головним редактором збірника наукових праць Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України «МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія». Він також є куратором національних і міжнародних мистецьких проєктів, співкуратором українського павільйону 54-ї Венеційської бієнале 2011 року.
Приємним продовженням зустрічі стало поповнення фонду Гончарської книгозбірні України. Автор і гості подарували книгозбірні власні видання з авторськими підписами. Ці дарунки мають особливу цінність: вони зберігають не лише результати інтелектуальної праці, а й пам’ять про людей, зустрічі та культурні зв’язки, що формуються навколо книги. Відтепер ці видання стануть частиною книжкового простору, відкритого для майбутніх читачів, дослідників і всіх, хто прагне глибше пізнавати українське мистецтво.
Презентація відбулася в теплій, невимушеній атмосфері, сповненій зацікавлення, щирого спілкування та взаємної поваги. Такі зустрічі цінні не лише новими знаннями. Вони повертають до важливих сторінок історії, відкривають особистість дослідника за його працями й нагадують, наскільки тісно переплетені культурна пам’ять, людські долі та місця, які залишаються дорогими серцю.
Для нас ця подія стала особливою нагодою – через двадцять років знову зустріти автора, почути з перших уст історію народження його книги й поповнити власні спогади ще однією теплою зустріччю, сповненою змісту, щирості та любові до українського мистецтва.
Усі учасники презентації одностайно підтримали висунення науково-популярної книги Олексія Роготченка на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Світлана Пругло,
завідувачка інформаційної служби Національного музею гончарства
Фото Тараса Пошивайла
