3 липня о 15.00 у Національному музеї декоративного мистецтва України відбудеться презентація книги «Жникруп Оксана. Мистецтво порцеляни. Образ крізь простір і час». Ця праця є частиною серії видань «Митці Київської порцеляни», започаткованої музеєм «Київський фарфор».
Науково-популярне видання налічує 332 сторінки та багато ілюстрацій та має наклад 1000 примірників. Книга відзначається глибоким проникненням у світ скульптур Оксани Жникруп, які втілюють дитинство, юність, балет, українські традиції та багато іншого.
Над книгою працював талановитий творчий, сміливий жіночий колектив: Людмила Карпінська-Романюк – авторка книги, колекціонерка; Тетяна Сазонова – авторка книги, директорка музею «Київський фарфор», психолог, дослідниця українського фарфору; Наталія Кущ-Батюк – дизайнер книги, член спілки художників України, художник, графік; Людмила Клименко – літературний редактор та перекладач.
Людмила Карпінська-Романюк зазначає: «Це і книга, і альбом, і каталог, що розповідає про життєвий шлях митця та містить безліч ілюстрацій, а також повний анотований каталог творчості Жникруп у контексті мистецьких та історичних процесів другої половини ХХ століття».
Тетяна Сазонова підкреслює: «Роботи Оксани Леонтіївни – це високохудожні твори, і сама книга про неї є справжнім витвором мистецтва. Вона створювалася в складних умовах воєнних дій, але з безмежною відданістю та під гаслом «Працюймо!»
Презентація відбудеться за адресою: вул. Лаврська, 9, корпус 29.
31 січня 1931 року в м. Чита Забайкальського краю народилася Оксана Леонтіївна Жникруп (1931–1993) – відома українська скульпторка. Професійну освіту Оксана Жникруп отримала на скульптурному відділенні Одеського художнього училища ім. М. Грекова (1948–1952). Її викладачем був відомий скульптор та педагог Мирон Кіпніс.
Після закінчення навчання працювала на Баранівському фарфоровому заводі (1952–1954). Продовжила свій творчий шлях на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі (1955–1989). У цей час Київський завод був творчою лабораторією, де не лише створювали оригінальну продукцію, а й виготовляли зразки для багатьох порцелянових заводів України. Саме тут розкрився творчий потенціал скульпторки та сформувався оригінальний авторський стиль.
Роботи «київського» періоду характеризуються виразним акцентом на можливостях самого матеріалу – фарфору, оздобленого золоченням і люстром з використанням широкого спектра надглазурних фарб. Вишуканість, делікатність, плавність ліній, ліричність і ніжність, що властиві роботам авторки, перетворюють кожну з них у маленький шедевр і засвідчують надзвичайно високий професійний рівень Оксани Жникруп.
Художниця створила понад сотню оригінальних скульптур. Працювала вона також у співавторстві з іншими митцями, такими як Владислав Щербина та Ольга Рапай.
Ім’я Оксани Жникруп стало відомим у 1959 році після експонування її творів на міжнародній виставці в Марселі. Важливим джерелом натхнення для мисткині було балетне, театральне, циркове мистецтво. Художниця зверталася до історичної тематики, фольклору, казкових персонажів та зображення людей різних професій. Особливе місце займали сюжети, пов’язані з творами класиків української літератури.
У 1964 році авторка створила тематичну скульптуру «Така її доля» («Сумна дівчина») за мотивами поезії Тараса Шевченка, яка впродовж 1964–1965 років експонувалася на вітчизняних та міжнародних виставках у Греції, Канаді, Німеччині, США та Югославії.
