У межах мистецького проєкту «Збиті рими» відбулася премʼєра пісні «Перекотиполе», створеної гуртом Очеретяний кіт на вірш Валерія Пузіка.
Текст написаний Валерієм Пузіком — військовослужбовцем ЗСУ, письменником, режисером і художником. У цій поезії немає прямого опису війни, але вона відчувається у самому способі руху тексту. Перекотиполе котиться — полями, дорогами, териконами — не затримуючись, не маючи сталої опори, але з постійним внутрішнім напрямком: повернення додому.
Вірш побудований на повторі, який формує його ритм і сенс. «Котись котись», «дуй дуй дуй», «колись колись» — ці рядки відображають внутрішній імпульс руху як спосіб утриматися в ситуації, де стабільність втрачена. Образ перекотиполя стає метафорою життя у війні — стану між, у якому дім існує радше як горизонт, ніж як точка.
У звучанні пісні збережено відчуття простору і незавершеності. Музика не драматизує і не ілюструє, а супроводжує текст, залишаючи йому достатньо місця для власного розвитку. Завдяки цьому слова не розчиняються у звучанні, а навпаки — стають ще більш відчутними.
Окремого значення набуває мотив дощу — «змий мене». Це не лише образ руйнування, а й жест очищення, можливості обнулення. Фінальний образ падіння «яблуком стиглим в обійми землі» зчитується як повернення до природного циклу, у якому завершення водночас є початком.
«Перекотиполе» — це пісня про тривання і рух, про досвід війни, що не завжди артикулюється прямо, але присутній у ритмі, повторі й образах. Вона не пропонує розв’язання, але формує простір, у якому цей досвід може бути прожитий і почутий.
Проєкт «Збиті рими» продовжує працювати з українською військовою поезією, відкриваючи її у взаємодії з музикою. «Перекотиполе» — ще одне свідчення того, як текст і звук можуть співіснувати, не підміняючи одне одного, а поглиблюючи спільне звучання часу.
Перекотиполе (Збиті рими): https://song.link/vwjdd3mm7j02h
Сторінка проєкту на ФБ: https://www.facebook.com/fallenrhymes.project
Сторінка проєкту в Інстаграм: https://www.instagram.com/fallen.rhymes/
