18 жовтня в Трускавці в Художньому музеї Михайла Біласа відбулася презентація проекту «Віртуальний музей Михайла Біласа».
Це проект, реалізований за підтримки Українського культурного фонду, покликаний відкрити доступ до творчості народного художника та зберегти оригінальний вигляд унікальних текстильний витворів.
Перед тим презентація вже відбулася 17 жовтня у Львівській академії мистецтв та кількома днями раніше в Києві.
Михайло Білас (1924 – 2016), видатний український Майстер ткацтва, художник, модельєр, експозиціонер, народний художник України, член Спілки художників України.
«Матеріал, в якому творив Білас, – це текстиль. Він підпадає, на відміну від графіки, живопису, скульптури,в більшу категорію ризику від впливу часу. Змінюється хімічний склад, фактори зберігання, томк ми можемо втратити ці роботи», – пояснив під час презентації у Львові ціль проекту його координатор Олексій Власов.
Гобелени, килими та інші арт-об’єкти з використанням текстильних технік майстра надзвичайно чутливі до умов зберігання та експонування в музейних експозиціях і їм загрожує втрата пігментації та фактур. Оцифровування оригіналів залишаються найпоширенішою світовою практикою візуального збереження оригінального вигляду первинних творів.
«Крім цього, наша ціль повернути чи навіть відкрити Михайла Біласа в загальноукраїснькому контексті. Бо навіть в Києві його мало знають в художніх колах», – додав Власов.
«Коли ми приїхали до Трускавця в реальний музей Біласа, ми побачили не тільки оригінали тканих панно і вишивки, але і ляльки, декоративні квіти, пастелі. Я усвідомила, що ми зустрілися з винятковою особистістю. І для мене стало дивним, що до цієї експедиції ні я, ні люди з мого кола нічого про нього не чули», – зауважила учасниця проекту, музейниця з Києва Ірина Воробйова.
Білас постійно жив та працював в Трускавці на Львівщині, де за життя був відкритий його персональний музей. Також брав участь як модельєр у виставках у багатьох країнах світу.
Його роботи зберігаються у семи музеях України, в родині художника та приватних колекціях, в тому числі, за кордоном в діаспорі.
«Понад 50% робіт зберігаються у музейних фондах. Їх не можна просто так прийти і побачити. Коли ми починали проект в лютому-березні, ми знали про 250 артефактів Біласа. А вже під час самої екпедиції, дізналися, що їх в рази більше. Це був певний детектив, коли, наприклад, в Національному музеї народного декоративного мистецтва ми виявили роботу, про яку навіть не знала родина художника», – каже Власов.
Як експерт до проекту була залучена знавець музейного текстилю Ульвіє Аблаєва.
За її словами, вона була вражена талантом митця і багатоплановістю композицій.
«Я побачила неймовірну постать і особистість. Білас володів величезним діапазоном талантів. Почав вишивати, коли йому було п’ять років. Мав таку хорошу пам’ять, що вистачало один раз побачити, щоб повторити візерунок.
Одна з останніх робіт – триптих «Різдво» на 5 квадратних метрів ткацтва. Це дуже складна робота, яку він виконав у свої 82 роки, не встаючи з-за ткацького станка», – зауважила Аблаєва.
Зараз у віртуальному музеї (bilas.art) розміщено близько 250 відцифрованих гобеленів, килимів, серветів, живопису, графіки, оригінали яких зберігаються в колекціях різних музеїв Києва, Львова, Трускавця, Дрогобича, Коломиї, Канева та приватних колекціях в Україні.
Загалом, за словами Аблаєвої, за результатами експедиції вже відомо про 500 робіт.
Відтак віртуальний музей в перспективі доповнюватиметься новими роботами. Зокрема, вже тривають переговори з деякими приватними колекціонерами про отримання доступу до витворів для їх електронного оцифрування.
