Геннадій Іванущенко
Національна пісня є одним з інструментів збереження національної свідомості. А також інструментом її будівництва (чи відбудови), якщо вона зруйнована.
Тобто, популярна пісня мовою рідного народу, безвідносно ким написана і виконана, іноді сприяє становленню ідентичності більше й робить це швидше (згадайте фестивалі «Червона Рута» в Україні), ніж десятки тисяч сторінок книг про історію чи політичних закликів.
Невипадково й увага імперських центрів до культури поневолених народів завжди була пильною. Серед категорій репресованих в усі часи особливе місце займали митці національних культур, письменники. Деякі виживали і «вживалися» в окупацію. Але знали: якщо творіння твоєї душі й думок оприлюднювали за кордоном, то це – як пощастить. Можеш прокинутись знаменитим, а можеш – ворогом народу…
Схоже, таке починає відбуватися і навколо башкирської пісні «Хомай» та її виконавиці Адель Шайхитдінової.
Хомай – це дочка Самрау, царя небесного, царя птахів та його дружини Сонця. Вона була викупана в живій воді Яншишме і знала шлях до джерела з живою водою, зберігала секрет Акбузату та алмазного меча. Це головна героїня поряд із Урал-Батиром у цьому епосі. Хомай – птаха щастя. У багатьох народів вважається, що якщо Хомай пролетить, і людина потрапить у тінь її крила, то вона буде щасливою, а значить вільною.
Потрапити у тінь птаха і стати вільним – ось основна ідея пісні! Цим викликана її просто таки шалена популярність. За короткий час пісню переклали багатьма мовами, – передусім мовами тюркських народів. Вона викликала сплеск зацікавленості башкирів власним минулим та ідентичністю. Навіть ті, хто вже почав забувати рідну мову, стали навертатися до неї знову. А як ми знаємо з історичного досвіду, – за культурною ідентичністю йде політична програма й ідея незалежності.
Тому одразу після тріумфального поширення пісні почалася боротьба навколо неї. Бо пісня – піснею, але як вона відгукнеться – це питання питань.
Нині в соцмережах вже різні Z-блогери починають вимагати від виконавиці «чіткіше означити свою позицію щодо СВО», «перезняти кліп з російським триколором, щоб всім було зрозуміло, – з ким співачка» та інші хотілки, які, на їх думку, повинні б «прив’язати» цю пісню до «СВО», бо інакше вона може стати одним з інструментів відбудови ідентичності не лише башкирського, а й інших, поневолених москвою народів.
Так, всупереч бажанню тих, хто розкручував цей кліп на Apple Music, можливо, навіть і самих виконавців, її етномотиви й апелювання до національного епосу починають загрожувати цілісності імперії. Власне тому й починається боротьба за переакцентування пісні. https://music.apple.com/ua/album/%D0%BA%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BA-%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%80%D0%B0%D0%BC-%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B9-single/1631284949
Куди ця боротьба поверне, які почуття викликатиме цей талановитий твір в думках і душах башкирів та інших ув’язнених у «тюрми народів», покаже час і щасливий збіг обставин.
Бо потрапити у тінь птаха, – то велика удача й остання надія.
