Український художник Стас Жалобнюк представив серії картин, присвячених темам повномасштабної війни, зокрема звірствам у Бучі, повітряній тривозі та геноциду
Заміноване Чорне море, оборона Одеси, документування злочинів та геноциду, влаштованого росією, заперечення величі російської “культури” й рефлексії щодо повітряної тривоги – теми створених після переломного для України та світу 24 лютого 2022 року картин, які художник з Одеси представив у Києві.
“Живопис – це єдине, що, як мені здається, вмію робити. І саме під час повномасштабного вторгнення я сповна відчув, що мистецтво таки здатне щось змінювати. Коли малюю, я візуалізую свої думки, й мені здається, що у просторі, в певному ментальному ефірі щось змінюється. На початку вторгнення вирішив, що оскільки я не журналіст і не можу документувати буквально, то буду фіксувати свої емоції як реакцію на події, що ми проживаємо. А ці емоції, думаю, близькі всім – жах, гордість, зневіра, захоплення”, – розповів Стас Жалобнюк, автор виставки “Потенційно (не)прийнятний контент”.
Виставка дає привід замислитися над реаліями, спробувати відчути щоденні емоції українців. Митець закликає поміркувати, чи здатен сучасний живопис змусити іноземців осягнути весь жах, який принесла в Україну рашистська орда, та усвідомити загрози від росії для всього цивілізованого світу.
“Історія боротьби за свободу – це контекст, в якому Стас Жалобнюк представляє роботи та спонукає до роздумів. У ці вирішальні й переломні дні ми переусвідомлюємо глибину нашої трагедії та втрат, героїзму та болю й нашу майбутню перемогу. Нам варто підходити до таких тем через бачення наших митців, адже вони допомагають позбуватися травм, щоб ми могли все-таки проговорювати цей біль і залишатися сильними. Осердям творчості Стаса є емоція та протестний дух, навколо яких він вибудовує форму. Митець показує справжнє обличчя рашизму й викриває фальш “величі”. “Потенційно (не)прийнятний контент” – це аргумент для тих людей, які ще до кінця не зрозуміли природу “руського міра” та перебувають у тенетах насадженої їм ідеології”, – сказав Ігор Пошивайло, директор Національного музею Революції Гідності.
Окрім картин, на виставці експонуються скульптурні твори, а також артбуки – Стас Жалобнюк пропонує публіці погортати видання про “високе” мистецтво російських галерей та альбоми митців із деякими авторськими доповненнями 2022 року й поміркувати на тему (не)поєднуваності цієї культурної ширми зі злочинами, які вчиняють адепти тієї “культури”.
“Поруч із тривогою та болем, які кожен із нас переживає щодня, нині час, коли ми відчуваємо гордість і захоплення – ми віримо у Збройні сили, ми захоплюємося захисниками України. Але, що важливо, Україна показує спротив не лише на військовому фронті. Подиву гідно, як швидко змобілізувався культурний фронт. Як жодного дня цей фронт не був наляканий чи дезорієнтований. Із першого дня, зайшовши в соцмережі, ми побачили реакцію митців, яка була дуже актуальною та потрібною. Це те, що тримає наш бойовий і вольовий дух, те, що є дуже важливим складником нашої майбутньої перемоги. Ця виставка є прикладом швидкої відповіді на події, з одного боку, а з іншого – колажність, нашарування змістів і часів у роботах свідчить про те, що для художника це не нова історія, вона почалася значно раніше, до 24 лютого”, – зазначила Ольга Сало, кураторка виставки, заступниця директора Національного музею Революції Гідності.
Назва виставки “Потенційно (не)прийнятний контент” – це не про роботи митця, а про ту реальність мільйонів українців, яку художник фіксує.
“Відкриття мистецьких виставок у цей час – надзвичайно важлива та потрібна справа, адже це також утвердження нашої перемоги, ознака того, що ми в умовах війни думаємо не лише про порятунок, а про високе й вічне, про майбутнє, і це говорить про нашу силу та нашу впевненість”, – сказав Володимир Тиліщак, заступник голови УІНП.
“Виставка надзвичайно актуальна, на мій погляд. Митець крізь призму війни виявляє свої емоції та показує актуальні аспекти нашого воєнного сьогодення. Роботи спонукають подумати над різними темами, які представив автор. Картини про геноцид та український хліб, який росія краде, як і під час Голодомору 1932–1933 років, відкидають мене в той період. Паралелі з тим минулим стають дуже очевидними – зерно та хліб росіяни зробили своєю зброєю, якою намагаються шантажувати Україну і світ”, – ділиться роздумами про виставку відвідувачка Юлія Коцур.
Триватиме виставка в Галереї протестного мистецтва Музею Майдану до 6 листопада. Вхід вільний.
