Побачив світ Альманах Товариства Вояків УПА ім.ген.-хор. Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» в ЗСА, Книга 2, 1950-2000 (в Україні замість «ЗСА» вживають абревіатури «США», тобто «Сполучені Штати Америки). Це збірник документів – листів, звернень, протоколів нарад, зібрань, урочистих засідань і т.п., що їх, як випливає з назви тóму, укладали активні члени означеного Товариства – колишні вояки УПА, які різними шляхами емігрували за океан після завершення Другої світової війни, але в переважній своїй більшості після довгих років запеклих боїв за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД) – як того вимагав Перший пункт знаменитого Декалогу ОУН.
Сформували Альманах директор Львівського філіалу видавництва «Літопис УПА» п.Ігор Гомзяк та Почесний голова Управи Товариства Вояків УПА ім.ген.-хор. Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» в ЗСА і голова Відділу Товариства в Йонкерсі п.Богдан Ковалик (повстанське псевдо «Височан»). У збірнику 347 документів і 269 фотоілюстрацій, які всестороннє висвітлюють діяльність – причому дуже активну! – на протязі півстоліття − тих, хто зі зброєю в руках намагався вибороти незалежність своєї Батьківщини, а потім усе своє життя докладав титанічних зусиль, аби Україна таки стала суверенною державою в 1991-му і їхній вклад в цю святу справу неабиякий!
Що цікавого для себе знайде у цьому томі на 960 сторінок сучасний український читач? Абстрагуючись від деталей, спробую окреслити ситуацію, в якій опинилися вимушені вигнанці з рідної землі в чужомовному середовищі, котрому нема діла до їхніх болей та ідей, за які вони були готові скласти свої голови на полях битв – як і переважна більшість їхніх бойових побратимів? Нарікаючи на «важке життя» в Україні і їдучи на заробітки – переважно второваними кимсь раніше стежками туди ж, де опинилися автори документів вищеназваного Альманаху, мало хто з нас готовий повторити їхній життєвий подвиг – продовжувати з подвоєною енергією моральну боротьбу із загарбниками батьківських земель зі святою вірою в торжество цієї боротьби!
Уважний читач знайде все у цьому томі: і радість від більших чи менших досягнень, і біль та досаду від внутрішніх непорозумінь – зокрема з «екзильними структурами УНР», «гетьманцями Павла Скоропадського» та іншими (про яких і згадувати не буду), про (часами) неабияку матеріальну скруту, невлаштованість особистого життя, але головним рефреном лунає тверде переконання в правильності обраного шляху і надихаюча всіх жертовність в ім’я свободи й незалежності улюбленої й неповторної України. Нам би – нині в Україні сущим – навчитися їхньої віри, надії та любові, готовності пожертвувати власним добробутом в ім’я найвищої мети – незалежності народу й побудови суверенної держави!
Нема надії, що вказаний Альманах стане бажаною книгою для дуже багатьох, але професійним історикам і державним службовцям (від сільського голови до Президента й від землевпорядника районного рівня до прем’єр-міністра) ознайомитися з нею настійно рекомендується. Першим (історикам) – з метою зрозуміти, без КОГО залишилась Україна віч-на-віч із чужинцем-загарбником після відходу найактивнішого державотворчого елементу, а другим (управлінцям) – для іспиту совісті при виконанні своїх обов’язків, де 90% часу і зусиль мають бути скеровані на благо держави, а лише 10% − на задоволення власних амбіцій і потреб, тоді як реально – все навпаки…
Приклад? Та ось, будь ласка – можливо і не наглядний, але дуже повчальний. 5 жовтня 2014-го року в бою неподалік Донецька (с.Спартак) загинув доброволець Корпусу «Правий сектор» Антон Кіреєв-«Сифон». Професійний фотограф (як і Василь Сліпак – всесвітньо відомий оперний співак, що виступав у Франції), він, окрім зброї, носив зі собою фотоапарат й передав «у тил» понад 400 репортажних знімків про спровоковану відомо ким війну на Сході. Понад три роки робилися спроби видати доробок друга «Сифона», але «бідні» українські чиновники розводили руками: коштів нема, все йде на фронт (лише «об’їдки» залишаються на розкішні дачі, вілли, «бентлі» й «мерседеси», як також маєтки за кордоном). І ось вже похилого віку колишні повстанці виділяють власні (немалі!) кошти на випуск альбому «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!». В Альманаху я віднайшов їхні світлини, і було б гріхом не привести їх тут та не подякувавши належним чином Людям, котрі НІКОЛИ не зустрічалися з упорядниками вищезгаданого альбому, не задавали ЖОДНИХ запитань типу «навіщо воно» чи «шукайте ресурси в себе»…
Завдяки цим Людям у квітні 2018-го побачив світ альбом
зі знімками воїна ДУК ПС Антона Кіреєва-«Сифона»,
які за сюжетною композицією є майже повними аналогами світлин УПА…
…«Віра без діл мертва» − каже Святе Письмо, а німецький поет Й.-В.Гете написав, що «…життя й свободи гідний лише той, хто йде за них у бій кожного дня». Опинившись на чужині й докладаючи титанічних зусиль, аби бодай якось облаштувати своє власне життя, воїни УПА робили все можливе й неможливе, аби, як писав Тарас Шевченко світ знав, «…хто ми, що ми, і чиї ми діти». Віддаючи нелегкою працею зароблені, далеко «незайві» кошти на суспільну справу, ці люди організували випуск документальної і мемуарної літератури, збірників історичних досліджень (саме їхнім коштом вийшло понад 100 томів «Літопису УПА», десятки книжок із серії «Події і люди» й «Бібліотека», проведено десятки (якщо не сотні!) наукових конференцій та ще багато такого, про що український читач (можливо з подивом для себе!) довідається, прочитавши Альманах, що про нього йшла мова вище. Не змарнуйте такої нагоди!
Василь Гуменюк,
старший братчик Львівського відділення
Товариства ветеранів УПА
29.06.2018 р.
