Його ім’я давно звучить за межами України. Його роботи впізнавані без підпису. А його новий проєкт в Опішному вже зараз має всі шанси стати однією з найгучніших мистецьких подій.
Андрій Ільїнський – мистець, який уникає шаблонів. Його твори сповнені свободи, яскраві, сміливі, незвичайні, подекуди еротичні, виразні. Він пройшов через різні мистецькі періоди, ламав табу щодо формалізму й еротики у творчості, щоб утвердити власний, ні на кого не схожий стиль.
Нині ця історія продовжується новим проєктом, який реалізується за підтримки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному – унікальною садибою, родзинкою якої стане паркан – не як технічна деталь, а як повноцінна арт-ідея. Це не просто нова творча ініціатива, а своєрідний жест вдячності художнику-керамісту за багаторічну співпрацю з музеєм.
«Я запропонував першою частиною проєкту зробити цей паркан, щоб поставити різні по темам, по пластиці роботи. Більше тяжіння до казковості, більше казкових та міфічних скульптур. Головне, що мені хотілось – це робити експерименти саме з пластикою», – зазначив художник-кераміст Андрій Ільїнський.
Це буде не огорожа – це буде вибух форм. Відвертих, дивних, фантастичних. Паркан стане своєрідною відкритою галереєю. На ньому будуть роботи різного характеру – від ніжних і пластичних до більш грубих, експресивних. Кожна робота перекликатиметься з настроєм автора, адже форма завжди є результатом емоцій.
«Форма сьогоднішньої скульптури залежить від настрою: коли, наприклад, настрій романтичний, грайливий, тоді я ліплю жіночі образи. Але якщо я трішки збуджений, засмучений, розсерджений, тоді йдуть більш грубі. Вже маю можливість підкорятись своєму внутрішньому стану», – розповів мистець.
Цей проєкт виходить за межі звичного уявлення про кераміку. Він формує новий простір, де мистецтво не обмежується стінами, а проростає назовні, вростає в ландшафт, у повітря, у відчуття. Він стане першою точкою дотику глядача до внутрішнього світу Андрія Ільїнського, своєрідним порталом у його уяву. Кожен елемент – як окрема історія, як емоція, зафіксована в глині, що пройшла крізь вогонь. І саме тут, в Опішному, народжується не просто ще одна мистецька локація – народжується місце сили, де форма говорить більше за слова…
Карина Рєпєх, співробітниця інформаційної служби НМЗУГ
Фото Тараса Пошивайла
