Патріотична діяльність в умовах бездержавної нації суттєво відрізняється моментом істини. Спроба заявити про право твоєї нації на власну державу карається за кримінальним кодексом. Крім того, в залежності від порядків та звичаїв держави-поневолювача, каратись може не лише боротьба за державність, а й історичну правду чи національну культуру. Це слід мати на увазі читачеві, який не має особистого досвіду життя в СРСР чи міжвоєнній Польщі і готовий механічно переносити досвід життя в умовах режиму Януковича у ті часи, коли Україна, як держава, існувала виключно в свідомості переконаних борців за її споконвічні права.
Цих людей об’єднала Організація Українських Націоналістів – орден, устрій якого передбачав безумовне підпорядкування власного життя потребам боротьби за Українську Державу. У цій збірці ми спробували підібрати зріз життєписів людей, які жили за принципами ОУН, не офіційних біографій, а матеріялів, написаних людьми, які чи то їх особисто знали, чи то спеціяльно вивчали їх діяльність.
Ми спробували показати читачеві, хто ще, крім Степана Бандери боровся за матеріялізацію бандерівської мрії – і почали від Ярослава Стецька, завдяки якому з’явилась бандерівська філософія буття, і який є основним розробником ідейного стрижня ОУН. Ми показуємо останнього Командира УПА, полоненого генерала, який зумів перетворити полон в нове поле бою. Ми показуємо останнього Краєвого провідника ОУН в СРСР, який перейшов не лише каторгу, Володимирський Централ, але й радянські психушки – і не збожеволів, хоч КГБ того дуже хотіло. Ми показуємо головного провідника бандерівців в ГУЛАГу (а ви знаєте, що такий був?) – того, який впровадив у життя бандерівський план розвалу СРСР, складений у 1940 році – і який так і не вийшов на волю. Але вийшли на волю борці поневолених націй, з якими він працював – і план реалізувався! (Кажуть, що Союз розпався сам собою. Але імперії не розпадаються, якщо немає зусиль для їх розпаду.) Ми показуємо звичайних борців – і те, що об’єднувало їх з провідниками визіольного руху. Завдяки їм, а не внаслідок примхи історії, українці отримали державу.
Можна було б сказати, що ми віддаємо шану героям боротьби за державу, про яких загал знає мало, або зовсім нічого. І це було би правдою, але зовсім неповною. Україна, як держава, і українці, як нація, ніколи не буде в безпеці. Ніхто не загрожує тільки мертвим націям. Україна, якій Бог дав місце на грані двох світів, приречена бути форпостом вільних людей і вільного світу. Свобода Народам! – Свобода Людині! – не кон’юнктурне гасло бандерівців у історичний період боротьби з гітлеризмом і сталінізмом, а неодмінна вимога для існування нації в тому місці, що ми маємо. Ми сподіваємось, що наступні хвилі борців за гідне місце України в світі черпатимуть з цієї книги необхідний досвід солдатів Нації минулих поколінь.
Ярослав Сватко,
один з упорядників видання,
в 1992-96 рр. головний редактор офіційного органу ОУН (бандерівців) “Шлях Перемоги”
