Що приховують стосунки двох героїнь фільму «Віддана» та наскільки цікавою романтично-фантазійна стрічка може бути широкій аудиторії?
16 січня на екрани вийшла романтично-фантазійна стрічка «Віддана». Олена Стрельбицька вже переглянула фільм і підготувала рецензію для Kinofilms. Публікуємо її в повному обсязі.
Екранізацію українського роману-бестселера сучасної письменниці Софії Андрухович «Фелікс Австрія», яка отримала більш зрозуміле широкій аудиторії назву «Віддана», можна по праву назвати одним з найбільш очікуваних фільмів 2020 року, причому нарівні з розпіареними голлівудськими проектами. Чи зможе ця гучна кінострічка вгамувати голод глядача до красивих костюмованих історій з флером позаминулого століття?
З перших кадрів режисер Христина Сиволап, для якої «Віддана» є дебютом на великому екрані, переносить нас в інший світ – місто Станіслав, провінцію Австро-Угорської імперії, де в другій половині 19 століття дивом рятуються з пожежі дві дівчинки Аделя і Стефа. Аделя є донькою іменитого доктора Ангера, а Стефа – дочкою слуг. Але, оскільки пожежа забирає батьків Стефи, доктор Ангер вирішує стати її опікуном, і дівчатка ростуть разом, як сестри, і навіть ходять в одну школу. Ось тільки коли Стефа стає старше, її відправляють мити підлогу і з ранку до вечора готувати в напівтемній кухні, поки Аделя красується в шикарних вбраннях і ходить гуляти. А якщо вона бере з собою Стефу, то оточуючі неодмінно вкажуть служниці на її місце.
Опинившись прив’язаною до Аделі і до її чоловіка Петра мертвим вузлом, оскільки вітряна і наївна Аделя абсолютно не здатна сама про себе подбати, Стефа знаходить відраду в кулінарії, і коли ви побачите, як вона створює на екрані кулінарні шедеври галицької кухні того часу, у вас напевно потечуть слинки і вам захочеться прийти в їхній будинок на вечерю. Під час готування і прибирання Стефа також любить помріяти, що привело творців фільму до вельми цікавих художніх рішень, як з тією рибою, що говорить, чи живими портретами. Ці моменти дійсно нагадують «Алісу в країні чудес», підкреслюючи, що Стефа, як би сильно вона не намагалася бути заради Аделі дорослою та сильною, є сама ще в душі дитиною і великою мрійницею.
Розповідь «Відданої» йде від імені Стефи, ми всі події сприймаємо крізь призму її світогляду, почуттів і комплексів (так, головна героїня, дочка слуг, має їх дуже багато, її не намагаються показати нам ідеальною або святою), але наприкінці є відмінна сцена, яка нагадує, що навколишній нас світ не завжди такий, як нам здається. Ми насилу розбираємося зі своїми бажаннями і своїм внутрішнім світом, а внутрішній світ іншої людини, навіть, як нам здається, найближчої, зберігає ще більше різних таємниць, які нам далеко не завжди вдається розгадати. Особливо, якщо не бути відвертими одне з одним. А адже саме у відсутності відвертості і чесності поміж Стефою і Аделею і криється їхня біда. Вони живуть під одним дахом, Стефа купає Аделю і виносить за нею нічний горщик, але ці названі сестри не довіряють одна одній повністю, не діляться своїми секретами, залишають багато недомовок. Вони дійсно як ті два дерева, що переплелися своїми стволами і не дають одне одному рости і дихати. І ми бачимо, як весь фільм Стефа відчайдушно бореться за те, щоб звільнитися і почати жити заради себе, знайти своє щастя і своє місце в світі. Але чи зможе вона залишити свою улюблену Аделю?
Стефу втілила польська актриса Маріанна Янушевич, а Аделю – українка Олеся Романова, і, незважаючи на мовний бар’єр, їм вдалося знайти спільну мову як на майданчику, так і в кадрі, тому на екрані вони дійсно виглядають двома сестрами, які дуже рідні одна одній, але і часто завдають одна одній біль, як це виходить тільки у найближчих. Подивившись тизер і трейлер «Відданої» можна подумати, що це мелодрама з любовним трикутником, але фільм показує абсолютно новий підхід до цього поняття. Якщо на початку може здатися, що Аделя і Стефа обидві закохані в Петра, то, пізнавши сестер ближче, часто здається, що третім зайвим тут є не одна з сестер, а саме він. У дівчат настільки близькі і інтимні на душевному рівні відносини, що раз у раз починаєш замислюватися про те, а чи не кохають вони, випадково, одна одну по-справжньому, а не просто як сестри. При цьому нам не показують ані поцілунків, ані сексу між ними, залишаючи глядачеві можливість домислити характер їхнього кохання.
Роль «третього зайвого», чоловіка Аделі Петра, дісталася Роману Луцькому, якого кілька років тому ви могли бачити в ролі українського богатиря у фентезі «Сторожова застава», і він настільки органічно виглядає в цьому образі, настільки тонко зіграв одним поглядом деякі сцени, коли він мовчазно спостерігає за дівчатами, а в інші привніс таку бурю емоцій, що роль Петра без сумнівів є однією з кращих в його кар’єрі. Якщо не найкращою його роллю на великому екрані. Далеко не кожен актор зі світовим ім’ям здатний створювати навколо себе таку напругу, що затримуєш подих в очікуванні, чим завершиться та чи інша сцена за його участю. І поки всі захоплюються Хоакіном Феніксом і його Джокером і бажають йому «Оскара», хочу нагадати вам, що у нас є таланти нічим не гірші.
У драмі «Віддана» є все, чого тільки жадає глядач: чудова акторська гра і загострення пристрастей, глибокі думки і мелодрама, злочини і покарання, а також неймовірні костюми, чарівна музика та дивовижний Івано-Франківськ, куди вам неодмінно захочеться поїхати після перегляду фільму. А поки всі обговорюють оголені сцени за участю головних героїнь, хочу сказати, що перед нами – один з тих рідкісних моментів в кіно, коли перед глядачем оголюють не просто тіла акторів, а оголюють таким чином і душі їхніх персонажів. Сцена з купанням Аделі, звичайно, дуже красива, але мені особисто запам’яталася сцена, коли Стефа знімає перед дзеркалом одяг, подумки порівнюючи своє тіло з тілом Аделі, яку так любить і жадає чоловік. У цьому епізоді без слів говориться стільки всього про головне бажанні Стефи – теж бути коханою і бажаною, бути не невидимою служницею, а справжньою пані для свого пана, свого чоловіка. Адже їй так важко бути примарою поруч з Аделею, її прислугою, не мати свого будинку, своєї родини. Такі моменти «Відданої» зворушують своєю щирістю та відвертістю, за що творцям окреме спасибі.
Після торішнього «Захара Беркута» і даної екранізації роману «Фелікс Австрія» можна сміливо стверджувати, що українське кіно не просто розвивається – воно мчить вперед на всіх парах. «Віддана» – це не тільки якісний кінопродукт, який хочеться показати за кордоном, а справжній витвір мистецтва – від ідеальної картинки до пристрасної гри акторів. І цим неможливо не пишатися. Браво, Сиволап! Браво, Янушевич, Романова і Луцький. Ви дійсно створили щось особливе.
У Станіславі давно ходять чутки про Аделю і Стефу, пані та її служницю, які так близькі, як ті два дерева, що переплелися своїми стовбурами. Але ніхто й не підозрює, яку ціну вони щоденно платять за свою сестринську любов.
Авторка: Олена Стрельбицька
Джерело: Нове Українське Кіно
