Дискусії про читання, зокрема, про книжкові вподобання, популярність книг із Росії тощо з певною циклічністю виринають у нашому інформаційному просторі. Як і будь-яким дискусіям на перетині політики, культури і бізнесу, їм бракує чіткої статистики, бо тільки цифри можуть відповісти на питання, де заритий вовк, і з чим його їдять.
Нещодавно Український інститут книги оприлюднив дослідження про читацьку поведінку українців під час карантину. Його провели на базі публічних дописів у соцмережах (Фейсбук, Інстаграм, Твіттер, Телеграм, Ютуб) у період з 1 січні до 31 липня 2020 року, які містили слова «книги», «книжки», «роман», «повість», «збірка», «читаю», «опубліковано» і т.д. і при цьому мали хоча б одну взаємодію (лайк, шер, коментар). Так виокремлено 1 387 163 дописи, з них рендомно вибрано 3 000 постів для дослідження.
Про книги в соцмережах згадують по-різному. 30% говорять про читання як явище (не про власні читацькі здобутки, а про потрібність цієї практики), 21% – пишуть читацькі відгуки на конкретні книжки, 13% – оголошення про продаж книг (від авторів і книжкових магазинів), 10% – цитують книги. 8% з аналізованих дописів – це комунікація бібліотек. Тобто тільки 31% дописів (читацькі відгуки + цитування) свідчать про реальну активну практику читання самих користувачів.
У січні 2020-го читацьких відгуків було більше, ніж постів про користь читання, але у березні дописів другої категорії було у два рази більше, ніж першої. Це пов’язано і з шевченківськими днями, і з популяризацією читання як явища під час карантину. Тільки в липні відновилася ситуація січня.
Фейсбук – це основна мережа для обговорення книжок, в Інстаграмі більше продають книги, а в Твіттері – говорять про корисність читання як явища.
90% споживали книги в друкованому вигляді, 8% – в електронному, 2% – аудіокниги. Останні найпопулярніші на Ютубі, де їх і можна прослухати.
Щодо форматів читання існують певні регіональні відмінності. На Сході електронні книги так само популярні, як і аудіо-книги (по 6%), електронні найпопулярніші в Центрі та на Півночі країни (12,6%, аудіокниг тут ніхто не згадує).
41% дописів стосувався купівлі книги, 38% – отримання в подарунок, 15% – позичання з бібліотеки та по 3% – позичання в друзів і безкоштовне завантаження. Ці цифри свідчать про те, що купівля книг собі чи в подарунок – це основний механізм поширення книг в Україні. Бібліотеки посідають доволі слабку позицію. До них звертаються переважно жінки і переважно по класику. Також жінки вдвічі частіше купують книги, а чоловіки дещо частіше отримують їх у подарунок.
Загалом жінки у 2,5 разів більше постять про книги, ніж чоловіки, однак читацькі флешмоби частіше ініціюють чоловіки.
У дослідженні УІК виділено такі соцмережні типажі українських читачів:
- «Самовдосконалювачі» – читають психологію, езотерику, інструкції з письменства, активно долучаються до книжкових заходів, захоплюються подорожами і модними видами спорту.
- «Патріоти» – прихильники патріотичної літератури на кшталт «Чорного ворона» Шкляра.
- «Поціновувачі класики» – російської та зарубіжної.
- «Віряни» – обговорюють релігійні тексти.
- «Бізнесмени» – постять про бізнес-літературу.
- «Митці» – довколалітературне середовище, що пише про прочитане і свої тексти.
- «Господарі» – читачі, які цікавляться кулінарією, текстами про психологію сім’ї тощо.
За даними УІК, в Україні частіше пишуть про українськомовні книги (55% – про українськомовні книги, 37% – про російськомовні, 8% – про англомовні), але ті, хто пише про російськомовні, мають більше підписників і охоплення аудиторії (57% російськомовні і 39% українськомовні).
Найчастіше в аналізований період згадувалася Біблія, щоправда, у вузьких колах проповідників, також помітною стала книга «Диво», видана онкохворою дівчиною задля збору коштів на лікування, та «Чому у мене не було сексу» про звірства радянських солдатів у Німеччині.
П’ятірка найбільш згадуваних українських авторів – Оксана Забужко, Ліна Костенко, Сергій Жадан, Макс Кідрук, Андрій Кокотюха. З охопленням найкраще працюють брати Капранови, які залишають далеко позаду п’ятірку найзгадуваніших.
П’ятірка найбільш згадуваних закордонних – Йошіо Кавашіма (автор альбому «Дубай без хмарочосів»), Анастасія Нових (авторка езотеричних книг про самовдосконалення), Стівен Кінґ, Наталія Грейс (книги з психології та саморозвитку), Міхаїл Булгаков. Однак за охопленням на першому місці Стівен Кінґ, далі Джоан Роулінґ, Міхаїл Булгаков, Джон Сінсеро (розповідає про фінансову успішність), Анастасія Нових.
Люди до 24 років дуже мало пишуть про книги, 25-29 років часто пишуть добірки улюблених книг, 30-39 років активно обговорюють книги із саморозвитку, 40-49 радять читати дитячу літературу і обговорюють прочитане, активність у групі 50-59 різко падає.
Звісно, ці дані спираються тільки на публічні дописи соцмереж, тому не є повністю репрезентативними, однак накреслити певні вектори можна:
– у нас купують багато книжок (для себе і на подарунок), бібліотеки посідають слабку позицію;
– ринкова частка електронних книг – маргінальна;
– аудіокниги популярні, якщо безкоштовні;
– підтвердився ринковий стереотип, що жінки читають і купують більше книг за чоловіків;
– найчастіше читають у віці від 25 до 50, причому з 30 до 40 переважно фокусуються на саморозвитку, а з 40 до 49 на формуванні дитячого читання дітей та онуків;
– популярніший у нас нон-фікшн (ще один ринковий стереотип), але не науково-популярна література, а езотерика, емоційно забарвлені тексти, література саморозвитку та бізнес-порадники;
– про українськомовну літературу говорять частіше, ніж про російськомовну, але охоплення останньої більше, хоча відрив не такий уже й великий.
Джерело: uchoose
