Передачі «Імператив» на радіо «Культура» (третій канал Українського радіо, що висвітлює лише культурну тематику й пропонує аудиторії високоякісний різножанровий контент культурно-мистецького спрямування та має загальнонаціональне покриття) та «Опенстудія» Українського радіо «Лтава» присвятили цими днями Єлизаветі Милорадович – українській громадській і культурній діячці, голові Полтавського філантропічного товариства, меценатці.
Спікером-оповідачем обох передач стала Ірина Петренко, професорка, завідувачка кафедри педагогіки і суспільних наук ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», секретар Полтавської організації краєзнавців Національної спілки краєзнавців України, дослідниця життєвого шляху Євгенії Милорадович, авторка книги та численних монографій про цю видатну українку.
Передачу «Імператив» провів журналіст всеукраїнського радіо «Культура» Василь Шандро. Кожен охочий може прослухати її за цим посиланням:
А у передачі «Опенстудія» на Українському радіо «Лтава» з Іриною Петренко спілкувався журналіст Олександр Бобошко.
«190-річчя від дня народження Єлизавети Милорадович з ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою Верховної Ради цьогоріч відзначається на державному рівні», – нагадують у Полтавському офісі УІНП.
Як повідомляється у рубриці «Історичний календар» офіційного сайту УІНП, видатна діячка української культури походила зі старовинних козацько-старшинських родів. У 17 років вийшла заміж за полтавця Лева Милорадовича. З переїздом сім’ї до Полтави почалася активна участь у громадсько-культурному житті. Їхній полтавський маєток (нині на цьому місці розташована гімназія № 6) в освічених колах вважався осередком культури, мистецтва. Там народився гурток «Полтавська громада», який зробив суттєвий внесок у розвиток освіти і культури Полтавської губернії (фундація недільних шкіл, видання журналу «Основа», підручників для шкіл, організація театральних труп, проведення просвітницьких заходів для селян тощо). Значний внесок у роботу громади зробила сама Єлизавета Милорадович. Підтримувала своїми пожертвами українські видання та недільні школи, жіночу гімназію в Полтаві. Заснувала на свої кошти школу в с. Рибці поблизу Полтави. Сама ходила по школах і навчала дітей, а також полюбляла після занять співати зі школярами. Опікувалася полтавським аматорським театром, також за її допомогою організували читальню для міщан (так звану «Народну Бібліотеку»).У 1862 році французька газета «Independent Belge» писала: «В Полтаві на зборах головує чарівна жінка. А обговорює питання про… відокремлення Малоросії від Росії. А новоствореною державою знову буде керувати гетьман, як за часів Мазепи…». З 1878 року очолювала Полтавське філантропічне товариство.
Після заборони видань українською мовою у Російській імперії (1863) пожертвувала гроші на розвиток українського руху в Галичині — зокрема, на товариство «Просвіта» (1868). У 1873 році внесла на заснування Наукового товариства ім. Т. Шевченка 20 тис. австрійських крон. Похована поруч із своїм чоловіком і дочкою на цвинтарі Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. Одну із вулиць Полтави названо на честь Єлизавети Милорадович.
Полтавський офіс УІНП
