80 років тому:
20.08.1944 – у с. Шутова на Львівщині енкаведистами закатований Юрій Липа, поет, прозаїк, публіцист, лікар, ідеолог українського націоналізму.
Батько був відомим українським літератором, комісаром Одеси від Центральної Ради, міністром культів і віросповідань Директорії УНР, автором проєкту Конституції (1918), міністром здоров’я в екзильному уряді УНР (1921). Юрій навчався у гімназії м. Одеси та Новоросійському інституті в Одесі. В часи визвольної боротьби козак військ УНР, заступник командира одеської «Січі». На еміграції (з 1920) продовжив навчання на медичному факультеті Познанського університету, Вищій школі політичних наук у Варшаві, одночасно займаючись громадсько-політичною та літературною діяльністю. Зі студентів, колишніх вояків армій УНР і ЗУНР організував таємне товариство «Чорноморе», в якому був ідеологічним референтом; згодом у Ґданську видавничий центр, який випускав однойменний збірник. Організатор літературного об’єднання «Сонцецвіт» (Тарнів, Галичина), спільно з Є. Маланюком літературної групи «Танк» (1929-1930, Варшава), в середовищі празької поетичної школи – групи «Варяг» (1933-1939) та журналу «Ми». У 1940 у Варшаві разом з Л. Биковським та І. Шовгенівим заснував Український Чорноморський інститут – науково-дослідну інституцію вивчення політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності (до 1942 видано 40 праць). У 1943 через погрози з боку АК переїхав до Яворова на Львівщині, де організував підпільні курси підготовки медичних кадрів для УПА, генеральний секретар здоров’я УПА, інструктор Старшинської школи УПА в Карпатах (07.1944). У 1943 з Берліна отримав пропозицію очолити маріонетковий уряд України, яку відкинув як неприйнятну. Автор біля 200 книг, статей, рецензій, перекладів. На початку липня, попри наступ Червоної армії, відмовився емігрувати й переїхав з родиною у с. Бунів. Народився в Одесі 1900.
Ю. Липа є одним з найвизначніших ідеологів та історіософів України ХХ ст. Ґрунтовно його погляди викладено в історіософській трилогії «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940), «Розподіл Росії» (1941). Власну українську геополітичну концепцію він базував на споконвічних українських духовних і культурних цінностях, звідки логічно опрацював шляхи розвитку української нації та держави Україна. Його думки та ідеї зробили його одним з найпопулярніших мислителів в середовищі українства того часу.
