140 років тому:
10.08.1884 – у с. Росохуватець на Тернопільщині народився Яків Струхманчук, графік, карикатурист, портретист, ілюстратор. Навчався у польськомовній Бережанській гімназії; ілюстрував рукописні гімназійні журнали. За патріотичну та вільнодумну позицію зазнав цькування з боку викладацького складу, через що завершував здобуття середньої освіти у Львівській державній гімназії. Друкував свої карикатури у львівських сатиричних часописах «Комар», «Зеркало», «Жало»; в цей період вийшли друком низка поштових листівок з репродукціями його малюнків.
Вважається, що першим вчителем з малювання був Іван Труш. Художню освіту здобув у Краківській академії мистецтв (1903-1908) та на стипендію митрополита Андрея Шептицького у Паризькій академії мистецтв (1909-1912). В цей період на замовлення митрополита виконав низку полотен релігійного змісту. Викладач української гімназії в Перемишлі (1913-1914). Під час Першої світової війни – підхорунжий та командант чети Легіону Українських січових стрільців. За виявлену в карпатських боях відвагу відзначений медаллю Хоробрости ІІ класу, перебував у московському полоні в Омську. За Української Держави гетьмана П. Скоропадського – працівник бюро закордонної преси, за Директорії – інформаційного бюро Армії УНР. На початку 1919 повернувся в Галичину, поручник УГА, ад’ютант головнокомандувача УГА Мирона Тарнавського. В лютому 1920 – помічник комісара 1-ї бригади Червоної УГА. У 1921 демобілізований, мешкав в Умані на Черкащині. Завуч Вищих педагогічних курсів ім. Т. Шевченка в Тальному (1921-1924).
Від 1924 замешкав у Києві. Член правління літературно-мистецької групи «Західна Україна» (1925), Асоціації художників червоної України (1923), учасник мистецьких виставок. Викладач малювання у навчальних закладах, науковий працівник і заступник директора Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка (1930-1932), інспектор охорони пам’яток культури Київщини (1931), працівник Науково-дослідного інституту польської пролетарської культури (1932), викладач історії костюма у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка (1932-1933). Визнання здобув як талановитий портретист, ілюстратор творів українських письменників та карикатурист, автор статей на мистецькі теми. 1 лютого 1933 заарештований та вивезений до Харкова, де 8 місяців піддавався жорстоким катуванням. Засуджений на 10 років виправно-трудових таборів у Карелії. Переважну більшість творів мистця знищено. Розстріляний на Соловках у Карелії 1937. Розстрілював начальник 3-ї частини Водороздільного відділення ББК НКВС Смірнов. Його доля була типовою для великого числа галицьких українців, які повірили в брехливі гасла московських більшовиків та після революції масово ринули в підрадянську Україну розбудовувати за формою радянську, а за змістом нібито українську державу.
