140 років тому:
14.09.1882 (в літературі також 14.08.1882) – у м. Сквира на Київщині народився Володимир Савченко, полковник Армії УНР, в еміграції генерал-хорунжий. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (прискорений випуск 1905). Під час першої світової війни командував ротою, згодом батальйоном піхотного полку. Закінчив прискорені курси Військової академії Генерального штабу (1917). Останнє звання у московитській армії – капітан, нагороджений всіма орденами до Святого Володимира ІV ступеня з мечами та биндою. З липня 1918 у війську Української Держави, згодом Директорії УНР. Начальник штабу групи Січових стрільців (01.1919), начальник залізничної частини оперативного відділу штабу Східного фронту (03.1919) Дієвої армії УНР, начальник штабу 8-ї Запорізької дивізії (11.1919-06.1920), начальник відділу укомплектування Головного управління Генерального штабу УНР (06.1920), начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії (08.1920), начальник 1-го відділу організаційної управи Генерального штабу (11.1920 – до кінця 1920). Інтернований у таборі вояків УНР у Каліші. Після війни активний член Українського воєнно-історичного товариства. Під час Другої світової війни служив у штабі «Поліської Січі отамана Бульби-Боровця, після роззброєння якої виїхав до Кракова (1943). З 1950 жив у США. В різні роки друкувався у військовому журналі «Табор», щорічниках «За державність» та «Дніпро», газетах «Діло», «Краківські вісті», «Львівські вісті», американській газеті «Свобода» та канадській «Новий шлях». Помер у США 1957.
