100 років тому:
14.06.1922 – у с. Дрищів, нині Підлісне на Тернопільщині народився Володимир Леник, громадський діяч на еміграції, публіцист, видавець, архівіст. Від 1938 член Юнацтва ОУН, у березні 1939 засуджений на 3 роки тюрми. Під час радянської окупації учитель і директор початкової школи у м. Підгайці (1940). 1942 виїхав до Німеччини для організації підпільної мережі, заарештований ґестапо і засуджений до смертної кари, заміненою на ув’язнення в концтаборі Бухенвальд. Після війни організатор таборів для українських втікачів в американській зоні окупації. У Мюнхені в Українському вільному університеті здобув ступінь магістра економіки (1967). Голова крайової управи Спілки української молоді в Німеччині, член ЦК СУМ (від 1952). Від 1951 працівник редакцій низки українських часописів вільного світу, член Союзу німецьких професійних журналістів (1954), член Спілки українських журналістів, голова загальноєвропейської та міжнаціональної спілки – Союзу вільної преси (1962-1971), співпрезидент Європейського союзу екзильних журналістів. Генеральний секретар Центрального представництва української еміграції в Німеччині (1964-1972). Директор українського інтернату «Рідної школи» у Мюнхені (1971-1987). Головний секретар УВУ (від 1988), почесний сенатор УВУ (1994). Автор численних публіцистичних праць та книжок українською і німецькою мовами. Помер у Мюнхені 2005.
