130 років тому:
4.08.1896 – у Коломиї, нині Івано-Франківської области, народився Володимир Кисілевський – історик, журналіст, видавець.
Про батька Юліяна Кисілевського відомостей немає. Мати Олена – сенаторка, журналістка, редакторка журналу «Жіноча доля», громадська діячка. Володимир закінчив реальну гімназію у Чернівцях (1914). Доброволець Легіону Українських січових стрільців (1914). У 1917 році розпочав навчання у Технічному інституті у Відні, проте у 1918 році перервав навчання, зголосившись до Української галицької армії. Виконував обов’язки зв’язкового УГА при Британській військовій місії в Одесі (1919).
У 1920 році продовжив студіювати інженерну справу й славістику на філософському факультеті Віденського університету та у Східно-Європейському інституті; доктор філософії з історії (1924). У 1925 році емігрував до Канади; служив у канадському війську (1926–1928). Журналістсько-публіцистичну діяльність розпочав ще у 1918 році на українських землях; від 1920 року друкував нариси й оповідання. Редактор українського католицького тижневика «Західні вісті» в Едмонтоні (1928–1930), помічник редактора тижневика «Україна» в Чикаго (1930–1931).
У травні 1931 року переїхав до Лондона. Директор Українського бюро Союзу українців-самостійників, активно обстоював українські інтереси перед державними діячами, журналістами та науковцями Великої Британії. Продовжив освіту на відділі слов’янських і східно-європейських наук Лондонського університету (1933–1936), захистив другу докторську дисертацію.
У травні 1940 року закрив Українське бюро та повернувся до Канади. Спричинився до об’єднання більшости українських організацій Канади в Комітет українців Канади (листопад 1940; нині Конґрес українців Канади). Працівник міністерства інформації (готував програми радіопередач на Канаду), речник у справах етнічних груп і преси Національного військового відомства (1942–1944), працівник Департаменту державного секретаря (Department of the Secretary of State; 1944–1949), Міністерства громадянства й імміграції (Department of Citizenship and Immigration; 1949–1962). Водночас викладач історії й слов’янських наук в Оттавському університеті (1948–1960), професор і завідувач кафедри славістики (від 1950).
Перший голова Канадської асоціації славістів (1954–1955). Дійсний член НТШ (від 1932), голова оттавського відділення НТШ (1961–1974), довголітній член управи НТШ у Канаді. Дійсний член Української вільної академії наук (1948), член Королівського інституту міжнародних справ, Інституту цивілізацій (Бельгія), член управи українського історичного товариства (1965–1974). Автор монографій та багатьох статей з історії українського поселення в Канаді, етнічних проблем, гасел до Енциклопедії українознавства. Нагороджений Орденом Канади (1974). Помер в Оттаві (Канада) 1976.
