160 років тому:
11.08.1862 – у с. Красне на Івано-Франківщині народився Володимир Громницький, священник УГКЦ (1885), громадський діяч, довголітній парох м. Тернопіль (з 1895). Батько сотника УГА Ісидора Громницького. Закінчив академічну гімназію (1881) та духовну семінарію (1885) у Львові. Продовжив вивчення богослов’я у Відні. Душпастирював у селах Галичини, з 1890 – в Тернополі. Декан Тернопільський (1901-1927), почесний крилошанин Митрополичої капітули (1903-1938), член Львівської митрополичої консисторії УГКЦ (1927-1938). Засновник або діяльний учасник майже всіх громадських інституцій на парафії. Голова філії товариства «Рідна школа» (опікувалася усіма українськими освітніми закладами), засновник (1890) і голова (1895-1921) «Міщанського братства» (стараннями братства зведено громадську будівлю – нині філармонія) та Марійської дружини, співзасновник першого на Поділлі «Повітового товариства кредитового» (1899). Активний член товариства «Просвіта», «Руського (з 1912 – Українське) педагогічного товариства», ініціатор побудови «Захоронки» (1901) – шпиталю для літніх і вбогих людей та приїзду сестер-служебниць для харитативної праці в ньому. Під час московитської окупації як національно свідомий, активний та особливо небезпечний для окупаційного режиму депортований вглиб Московії у м. Перм (1915-1917). У листопаді 1918 прийняв присягу працівників і командирів окружної військової команди Тернополя на вірність Українській державі (ЗУНР). З 1926 член «Українського крайового товариства опіки над інвалідами». Голова комітету з будівництва інфекційного відділення при шпиталі (1937). Помер у м. Тернопіль 1938.
