100 років тому:
12.10.1924 – у с. Бишки на Тернопільщині народився Василь Олеськів-«Орлик», громадсько-політичний діяч на еміграції. Закінчив Бережанську гімназію (1944). Примусово вивезений німцями до Польщі, звідти – до Франції. Після війни замешкав у Великій Британії (1945). Закінчив цивільну інженерію в Лондонському університеті (1951). Одружився з Пелею Головей-Максимів (1951), в шлюбі народився син. Співпрацював із Степаном Бандерою, Степаном Ленкавським, Ярославом Стецьком. Член Теренового проводу ОУН у Великій Британії (1946), Тереновий провідник ОУН (1955-1963). За рекомендацією С. Бандери член Проводу ОУН (від 1952). Учасник 4-х конференцій ЗЧ ОУН і 7-ми Великих зборів ОУН(б). Виконувач обов’язків Голови Проводу ОУН (1986), Голова Проводу ОУН (1987-1991). Співзасновник Союзу українців у Британії (1946), Спілки української молоді (1948), делегатури АБН у Великій Британії (1949), Об’єднання бувших вояків-українців у Великій Британії (1949), студентської громади (1957). Співзасновник журналу «Визвольний шлях» (1948), Української видавничої спілки (1950), згодом – Української інформаційної служби (УІС), кооперативної спілки «Нова фортуна» та торгівельного підприємства «Подолія», прибутки з яких йшли на фінансування українських проєктів. Активний діяч Патріархального руху, доброчинного Товариства св. Софії, один з ініціаторів встановлення пам’ятника св. Володимиру в Лондоні (1988). Після 1991 приїздив в Україну, сприяв розбудові мережі ОУН на Батьківщині. Помер у Лондоні 2016.
