70 років тому:
18.05.1954 (в літературі також 19.05.1954) – у Києві розстріляний Василь Охримович-«Павелко; Філософ; Охало; Бард; Кузьма; Пилип; Грузин; Далекий; Дальній; Чужий», Крайовий провідник ОУН на ЗУЗ, член УГВР, ЗЧ УГВР, ЗП ОУН, майор-політвиховник УПА, Лицар Золотого Хреста бойової заслуги 2-го класу (1952). Навчався у Тернопільській гімназії, член УВО та ОУН (1932). Вперше заарештований польською поліцією у жовтні 1931, після другого арешту (10.1933) отримав заборону навчатися в гімназіях, що закривало дорогу до вищих навчальних закладів. Щоби завершити освіту продовжив студії у «Малій семінарії» при Львівській духовній семінарії. Підпільну діяльність розпочав як кущовий провідник ОУН. В’язень концтабору Береза Картузька (1934). Після звільнення повітовий, відтак Тернопільський окружний провідник ОУН. Заарештований (1937) та засуджений до 8 років ув’язнення. З початком Другої світової війни втік із в’язниці (09.1039). В розколі ОУН підтримав бандерівське крило. Член Українського центрального комітету в Кракові, референт пропаганди Крайового проводу ОУН у Генерал-Губернаторстві (1940). Закінчив старшинський військовий вишкіл ОУН. Голова Обласної управи Тернопільської области (07.08.1941), після заборони німцями її діяльности в підпіллі. Керівник Тернопільського обласного проводу ОУН, відновлював структури ОУН після німецьких арештів (осінь 1941), організатор підготовки членів ОУН для підпільної роботи у східних областях України. Учасник 1-ї, 2-ї (04.1942) і 3-ї (02.1943) конференцій ОУН та 3-го Великого збору ОУН (08.1943), на якому підтримав демократизацію внутрішнього життя націоналістичного руху. Член Проводу ОУН, Крайовий провідник ОУН на Західно-Українських землях (від 09.1943). Співорганізатор і член УГВР (07.1944). Від 1946 на еміграції у Західній Німеччині, приєднався до групи, яка критикувала С. Бандеру за небажання демократизувати партійне життя ОУН. Член Закордонних частин ОУН (до 1948) та Закордонного представництва УГВР (1946-1951), голова Ради референтів ЗП УГВР (1949-1950). Пройшов короткий вишкіл в американській розвідувальній школі у Кауфбейрені (ФРН). 19 травня 1951 з американського літака разом з трьома радистами десантований на території Дрогобиччини. Зустрівся з Петром Полтавою, Романом Кравчуком, Василем Куком, проінформував про конфлікт ЗЧ ОУН та ЗП УГВР, після чого члени Проводу ОУН відклали остаточне рішення з цього питання на весну 1952. Призначений провідником ОУН Карпатського та Львівського проводу ОУН. У травні 1952 перейшов на Рогатинщину. В підпіллі опрацював брошуру про Головнокомандувача УПА Р. Шухевича «Перший серед рівних», написав статті «До питання революції», «Про російську еміграцію», «Про польську еміграцію». 6 жовтня 1952 заарештований органами МДБ і перевезений до Києва. На допиті розповів про суть конфлікту між ЗП УГВР та ЗЧ ОУН, діяльність ОУН(м) та інших українських партій в еміграції, про польське та московитське еміграційні середовища, про розвідувальну школу, де проходив підготовку, однак заявив, що його не вербували і жодних підписок про співпрацю не давав. Погодився на участь в радіогрі МВС-МДБ із ОУН в еміграції та передав на Захід радіограму про підтвердження підпіллям краю для ЗП УГВР репрезентувати український визвольний рух та заперечення ролі С. Бандери як провідника ОУН, наслідком чого Бандера був усунений від керівництва ЗЧ ОУН. Однак в подальшому відмовився укласти текст телеграми для американської розвідки. Після смерти Сталіна Лаврентій Берія, в рамках політичних реформ, зокрема мав плани використати заарештованих керівників українського підпілля для розв’язання проблеми опору на західноукраїнських землях. Проте невдовзі арешт і розстріл Берії та відмова Охримовича від участи в чекістських іграх з підпіллям в Україні, еміграцією за кордом та закордонними розвідками узневажнили ці плани. Засіданням військового трибуналу Київського військового округу (29.03.1954) засуджений до смертної кари. На суді погодився із висуненими статтями звинувачення, але заперечив, що завданням ОУН була відновлення капіталізму в Україні, відкинув ідеологему про керівну роль Московії та московитів у СРСР, ствердив, що радянська влада є формою експлуатації України московитами, а стосовно В. Кука заявив, що не знає його місцеперебування, але, якби й знав, то не повідомив. Народився у с. Дичків на Тернопільщині (за іншими даними у м. Львів) 24.05.1914.
