260 років тому:
26(15).09.1764 – у Петербурзі за вироком Сенату страчений Василь Мирович, підпоручик 25-го Смоленського піхотного полку, організатор «шліссельбурзького безглуздя» – невдалої спроби палацового перевороту.
Походив з козацько-старшинського роду. Дід Федір Мирович був генеральним бунчужним та однодумцем і близьким співробітником гетьмана Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою емігрував до Польщі, відтак перебував в інших країнах Європи, був генеральним осавулом при гетьманові Пилипу Орлику. Синів Федора Мировича Якова та Петра вивезено до Петербургу. З часом Яків став секретарем литовського посла в Московії графа Антонія Потоцького, з яким 1731 їздив до Польщі, де зустрівся з батьком. За це цар 1732 заслав Якова до Сибіру. Саме там на засланні у 1740 народився Василь Мирович. Згодом родині дозволили повернутися до Петербурга. 14-річного Василя зараховано до Сухопутного шляхетського кадетського корпусу. Учасник Семирічної війни Московії з Прусією, за хоробрість отримав офіцерське звання. Безрезультатно домагався повернення конфіскованих в діда маєтків.
Будучи офіцером караульної команди Шліссельбурзької фортеці, випадково дізнався, що утримуваний там загадковий в’язень № 1 це колишній імператор Іван VІ Антонович (син імператриці Анни Леопольдівни), усунений з престолу та ув’язнений Єлизаветою Павлівною, що доводилася йому двоюрідною тіткою. У Василя Мировича визрів план звільнити в’язня, скинути з престолу Катерину ІІ, проголосити імператором Івана VІ, а відтак виклопотати в нового державця розширення політичної автономії України. За аналогію йому слугував зовсім недавній палацовий переворот 9 липня (28 червня) 1762, коли гвардійські офіцери звели на трон Катерину ІІ. Про свій задум звірився поручику Великолуцького піхотного полку Аполлону Ушакову. Відповідно до плану, після виїзду Катерини для огляду балтійських областей, Ушаков мав приплисти на шлюпці до Шліссельбургу під виглядом кур’єра та передати Мировичу, як офіцеру караульної команди, «маніфест» від імени імператора Івана Антоновича. Відтак Мирович мав зачитати його солдатам і звільнити в’язня. 13 травня 1764 обидва змовника замовили по собі панахиду в Казанському соборі, як за померлих. Та несподівано під час відрядження Ушаков 25 травня 1764 втопився в річці. Мирович вирішив діяти самостійно й в ніч проти 5 липня 1764 по тривозі підняв караульну команду, заарештував коменданта Бередникова, захопив фортецю, але при намаганні прорватися в тюремне приміщення, офіцери внутрішньої охорони капітан Власьєв і поручик Чекін, відповідно до інструкцій Катерини ІІ, вбили Івана VІ. Побачивши мертвого імператора Мирович здався комендантові фортеці. Невдовзі Мировича страчено, солдат, які виконали його наказ прогнали крізь стрій і розіслали по віддалених гарнізонах, а Власьєву та Чекіну виплачено по 7 тисяч рублів, надано відставку та отримано від них підписку не розголошувати про те, що сталося в фортеці.
