180 років тому:
15.04.1844 – у м. Перемишль, нині в Польщі народився Теофіл Копистинський, художник-реаліст, портретист, реставратор. Закінчив вчительську семінарію, вчителював у селі біля Самбора. За сприяння мецената Володимира Дідушицького навчався у Краківській школі красних мистецтв (1868-1871) та Віденській Цісарській академії образотворчих мистецтв (1871-1872). У 1873 переїхав до Львова, викладач української академічної гімназії (1873-1881), та жіночої школи сестер Василіанок. Від 1870 постійний учасник мистецьких виставок.
Входить в число провідних західноукраїнських мистців свого часу; за оцінкою Святослава Гординського належить до фундаторів національного малярського мистецтва. Від початків однією з провідних тем в творчости стало зображення життя селянства. Прославився як талановитий портретист. В жанрі портретного живопису зумів поєднати здобутки парсунного українського малярства ХVІІІ століття та тогочасного західноєвропейського портрета. Впродовж 1872-1895 на замовлення Ради Народного дому та Ставропігійського інституту створив галерею портретів українських культурних та громадських діячів сучасників, історичних осіб минулого України. Велетенський пласт робіт майстра виконано в царині сакрального мистецтва, яке тоді перебувало в занепаді. Сюди відносяться ікони та копії з ікон, окремі релігійні композиції, іконостаси, настінні розписи. Наприкінці життя мистець уклав перелік місцевостей, де працював як іконописець в який увійшло 107 міст і сіл Галичини. В іконописній творчости зумів поєднати традиції давнього українського та західноєвропейського малярства; виконував різьбярські роботи. В мистецьких колах здобув також визнання як реставратор іконопису та фрескових розписів. У 1888 реставрував 150 давніх українських ікон для археологічно-бібліографічної виставки у Львові, виконував реставрацію та консервацію фресок в костелах Львова, Жовкви, Лєжайська, Вавелю у Кракові та ін. Винайшов спосіб перенесення фресок, яким загрожувало руйнування, до музейних установ. Зокрема спосіб було використано при перенесенні фресок Станіслава Строїнського з костелу до музею в Лєжайську та запропоновано комітетові по врятуванню «Тайної вечері» Леонардо да Вінчі. Копистинський належить також до перших ілюстраторів книжок українських письменників, зокрема творів Івана Франка; був ілюстратором двотижневика для дітей та молоді «Дзвінок», виконував карикатури для журналів «Зеркало» і «Страхопуд». На жаль на сьогодні чимало творів мистця втрачено. Останні роки життя провів у притулку для літніх людей фундації Роберта Домса. Помер у Львові 1916.
