150 років тому:
16.04.1874 – у Львові народився Тадеуш Антоній Обмінський, польський архітектор, педагог, дослідник сакральної архітектури, промотор української народної стилістики в церковному мистецтві, знакова постать в історії архітектури Львова першої третини ХХ століття. Походив з дрібношляхетського роду гербу «Лис». Закінчив архітектурний факультет Львівської політехнічної школи (нині Національний університет «Львівська політехніка») з відзнакою «знаменито талановитий» (1892-1898). Вдосконалював фаховий рівень у політехнічній школі в Берліні (Шарлотенбурґ; 1900-1901). Асистент (від 1897), доктор (1908), доцент (1909), професор (від 1910), декан будівельного відділу (1915-1916, 1920-1921) та ректор (1916-1917) Львівської політехніки. Дослідник дерев’яної сакральної архітектури Центрально-Східної Європи; результати досліджень увійшли до докторської дисертації та ґрунтовної праці «Про дерев’яні церкви Галичини» (1915). Член Політехнічного товариства у Львові (від 1899), співзасновник і член правління «Кола архітекторів польських у Львові» (1908). Член комісії з реставрації королівських замків Варшави та Кракова. Плідно співпрацював із будівельною фірмою Івана Левинського, з яким, а також іншими архітекторами створив чимало проєктів. Працював у стилях модерн, сецесія з широким використанням елементів українського народного будівництва та мотивів закопанського стилю, пізніше також у стилі неокласицизму. Багато проєктів виконав для українських замовників, в яких сецесійний стиль вміло поєднував з довершеними зразками гуцульської та бойківської архітектури. Характерно, що українські будівлі спроектовані Обмінським крім архітектурного вираження мали також ідеологічний аспект, бо за констатацією тодішнього часопису «Діло» (1906) ці споруди «в самім середмістю старинного города Льва є видимим знаком розвитку і економічного поступу автохтонного населення краю». Цікавою є також історія будівництва українського парафіяльного храму в с. Оброшине під Львовом. У 1907 українська громада села ініціювала будівництво нового мурованого храму на місце старенької церковці, яка була в аварійному стані та не могла задовольняти потреб мешканців. Проте цьому вчинили запеклий опір римо-католицький єпископ та польська частина села. Врешті лише 1912 справу вирішено позитивно й архітектори фірми Левинського Тадеуш Обмінський та Олександр Лушпинський запропонували спільний, нетрадиційний для дотеперішніх галицьких храмів проєкт. За спогадами історика Лева Шанковського: «Це був перший вилам під оглядом стилю в будові наших церков у Галичині, бо в тому часі неподільним і універсальним виконавцем плянів для всіх наших церков був пок. арх. В. Нагірний […] Пляном проф. Обмінського незвичайно захопився митр. Шептицький і, затверджуючи його, заборонив будівничим допускати хоч би найменшої зміни». Помер у Львові 1932.
