80 років тому:
5.03.1944 – у Львові відбулася перша зустріч представників німецького СД із уповноваженим Проводу ОУН(б) о. Іваном Гриньохом-«Герасимівським». Ініціатором переговорів несподівано виявилась німецька сторона. Катастрофічне становище на східному фронті, щораз очевидніша реальність краху Третього Райху змусили тверезо мислячих представників німецьких служби безпеки, а навіть командування військових частин шукати шляхів уникнення катастрофи і, на їхню думку, перспективною видавалась можливість налагодження співпраці з українським національно-визвольним рухом в боротьбі з обопільним ворогом – московським більшовизмом. При цьому пошуки німецькою стороною контактів з ОУН та УПА відбувалися як на рівні вищого керівництва українського руху опору, так і польових командирів окремих повстанських підрозділів. Проте будь-які спроби переговорів на рівні командирів підрозділів УПА про взаємний нейтралітет, обмін полоненими, зброї на харчі й таке інше на думку Проводу ОУН та командування УПА несли в собі безпосередні загрози для визвольного руху, тому для командирів усіх відділів УПА видано заборону на будь-які контакти з німецькими окупантами. Керівництво українського руху опору вважало, що незначні домовленості на локальному рівні аж ніяк не вирішують ключових питань боротьби української нації за своє визволення, а з іншого боку вносять елемент анархії в збройну боротьбу та компрометують сам визвольний рух. Тому за рішенням військово-польового суду УПА було розстріляно командирів П. Антонюка-«Сосенка» (7.03.1944) та В. Олійника-«Орла» (15.04.1944) за порушення наказу Головної команди УПА про заборону за власною ініціативою проводити переговори з німецькими військовими чи політичними представниками. Після цього, коли німецькі функціонери звертались з пропозиціями про перемовини до польових командирів УПА, то у відповідь чули: «Домовтеся собі з нашим провідником Степаном Бандерою, наказам якого ми підпорядковуємося і якого ви маєте в своїх руках».
На першій зустрічі 5 березня о. Іван заявив, що ОУН не розпочинала війни з німцями та поляками, а вибухнула вона як реакція на ворожі дії німців і поляків проти природних намагань українців відродити власну національну державу. Далі від імени ОУН озвучив вимоги припинити арешти українців, звільнити усіх українських в’язнів, припинити дискредитацію ОУН як нібито більшовицьких агентів, захистити цивільне українське населення від польського терору. Взамін підпільники ОУН та відділи УПА перестануть знищувати комунікації, німецькі колони, передадуть наявну інформацію про радянських партизан та диверсантів і посилять боротьбу з ними. Наступні зустрічі о. І. Гриньоха з оберштурмбанфюрером СС доктором Вітіска відбулися у Львові 23.03 і 28.03.1944 після яких Провід ОУН та командування УПА 30.03.1944 передали лист до Головного командування німецької армії в Галичині з умовами, за виконання яких, можливі спільні дії проти більшовиків. Зокрема ці вимоги передбачали:
– звільнення і повернення в Україну Степана Бандери та всіх інших в’язнів;
– припинення нищення українського населення;
– передачу відділам УПА визначеної кількости зброї.
А на завершення, чи то не маючи найменших сподівань на виконання німцями цих та інших умов, а чи бажаючи таким чином покепкувати з «високих переговірників», але в кінці листа було дописано, що українці мають великий сумнів щодо перемоги Німеччини в цій війні тому, що: 1) в критичний час Німеччину покидають її союзники; 2) безглузда політика Гітлера та його партійної кліки зробили ворогами Німеччині всі поневолені народи Сходу та Заходу Європи; 3) німецька армія деморалізована.
15.04.1944 доктор Вітіска вислав звіт про переговори з українською стороною, в якому зокрема зазначив, що вимоги ОУН та УПА є неприйнятними, УПА навпаки активізувала свої напади на німецькі об’єкти та військові підрозділи і для німців у цій ситуації залишається або збройною силою знищити УПА, або ж продовжувати переговори, щоби хоч якось послабити партизанську війну. Оскільки необхідної для знищення УПА військової сили не було доктор Вітіска рекомендував продовжувати переговори. Перемовини за посередництвом о. І. Гриньоха продовжились у червні-липні 1944, проте жодних значних домовленостей так і не було досягнено. У вересні 1944 німці відправили до командування УПА капітана Абверу Вітцеля і навіть за власною ініціативою 27.09.1944 звільнили з ув’язнення С. Бандеру, Я. Стецька, Ю. Лопатинського, А. Мельника та інших провідних націоналістів, проте через стрімке посування фронту на захід переговори між обома сторонами втратили найменший практичний сенс.
