80 років тому:
23.09.1944 – біля с. Дихтинець на Буковині відділ УПА «Савчука» із засідки знищив заступника начальника обласного УНКВС майора Олексія Меняшкіна, заступника начальника обласного УНКДБ майора держбезпеки Михайла Новожилова, начальника санчастини УНКВС капітана Петра Большакова та взяв у полон завідувачку Путильського райздороввідділу Євдокію Лебедєву. В шофера Гусєва повстанці відібрали документи та відпустили. Радянські війська ще наприкінці березня 1944 окупували більшу частину Буковини, проте перед Карпатськими горами фронт раптом зупинився і стабілізувався. Лише 10 вересня 1944 ЧА відновила наступ і вже 17 вересня весь Путильський район був опанований радянськими військами. В райцентр Путила прибули представники партійних, радянських та репресивних (НКДБ, НКВС) органів. Відразу з метою «вивчення» району та організації агентурно-оперативної роботи «звільненою територією» почала пересуватися група високопоставлених працівників органів безпеки. Попри великий досвід оперативної роботи вони чомусь відчували себе в безпеці тож їздили без охорони. Як з’ясувалося згодом про поїздку майорів-енкаведистів підпілля повідомив Микита Мельничук-«Когут», який влаштувався конюхом у військкоматі чи в міліції. Під час обстрілу, за пізнішими свідченнями місцевих мешканців, Лебедєва мала намір здатися, але чекісти вистрілили в неї та поранили в ногу. Згодом її три місяці лікували в бункері в Циганському потоці, а подальша її доля невідома. За свідченнями кількох повстанців в рядах підпілля з’явилася якась озброєна жінка, але немає певности, що це була саме Лебедєва. Також жінкою в підпіллі дуже цікавилися слідчі НКВС, але нічого конкретного встановити їм не вдалося. Стосовно загиблих енкаведистів: Новожилов (1911 р.н.) походив з Калінінської области, у квітні 1944 керував боротьбою з УПА, підпіллям ОУН та репресіями в Домбровецькому районі на Рівненщині, за яку високо оцінений керівництвом, відтак переведений заступником начальника Управління НКДБ по Чернівецькій области. Меняшкін (1908 р.н.) походив з Рязанської области, заслужений працівник НКВС СРСР, перед приїздом на Буковину керував райвідділом НКВС м. Москва. Большаков (1907 р.н.) походив із Саратовської области.
Окупаційна влада области розуміла, що цю надзвичайну ситуацію треба якимось робом згладити. Єдиною сатисфакцією могло бути негайне затримання або знищення відділу, який зробив засідку. Тільки як знайти повстанців у непрохідних карпатських лісах? У доповідній «нагору» на ім’я Берії місцеве керівництво прозвітувало, що «для удару по банді була виділена рота 138-ї СД, яка спільно з опергрупою УНКВС прочесала місцевість, в результаті знищили 21 учасника банди». Звісно Берію не повідомляли, що цих два десятки «учасників банди» були цивільними людьми і серед них п’ятеро неповнолітніх, яких схопили на хуторах відвели на єврейське кладовище у с. Сергії і там розстріляли. Дивом вижила Аксенія Буряк, яка отримала чотири кулі та потрапила під трупи інших селян. Згодом три кулі дістали з її тіла, а четверту носила до кінця життя.
28.09.1944 відділ УПА чисельністю 150 стрільців вибив гарнізон НКВС (опергрупа відділу по боротьбі з бандитизмом НКВС та рота 138-ї стрілецької дивізії ВВ НКВС) та комуністичних функціонерів з Путили й змусив їх відступити у с. Селятин, а звідти через територію Румунії до райцентру Сторожинець. Втікаючи, енкаведисти чинили звичну для них справу – дорогою до Селятина зустріли 6 гуцулів, які несли борошно та розстріляли їх (серед них 70-річного Танасія Тарака) про що прозвітували нагору, як про бойовий успіх. Декілька місяців в райцентрі не було радянської влади. 8 жовтня більшовицькі підрозділи пробилися до Путили, дорогою діючи за усталеною схемою – затримали і вбили «14 патрульних бандитів», але не змогли там закріпитися і 18 жовтня повернулися до Селятина, куди також перенесли і райцентр. Загалом радянська влада була встановлена тільки в трьох сільських радах: Селятин, Плоска і Шепіт-Камерал, а проїзд районних функціонерів до Чернівців був можливий єдиною дорогою, що пролягала територією Румунії.
В радянські часи з нагоди відзначення 100-річчя з дня народження комуністичного вождя Лєніна в с. Дихтинець було встановлено пам’ятник трьом загиблим енкаведистам, який демонтовано з 12-ї спроби лише у 2020. Але станом на 2022 рік у вестибюлі Управління національної поліції України в Чернівецькій области ще залишалась стела з викарбуваними іменами згаданих та інших чекістів, які в другій половині 1940-х тероризували населення Буковини. А чи вшановує досі поліція Чернівеччини московських катів може підкажуть читачі «Календаря українця».
