80 років тому:
31.08.1944 – згідно повідомлення в.о. начальника ВВ Українського округу полковника Прокоф’єва у с. Тайкури на Рівненщині боївка СБ ОУН, переодягнена в червоноармійську форму, ліквідувала спецгрупу Рівненського УНКВС чисельністю 7 бойовиків, яка чинила провокації під видом українських повстанців.
середина серпня 1944 – Політбюро ЦК КП(б)У передало в оперативне підпорядкування НКВС УРСР 1-шу партизанську дивізію під командуванням генерала НКВС П. Вершигори (колишнє з’єднання під командуванням С. Ковпака) «для боротьби з німецько-українськими націоналістичними бандами». Дивізія здійснювала переважно каральні акції проти мирного населення і, оскільки відчутних успіхів у боротьбі з УПА та підпіллям ОУН дивізія не проявила, у грудні 1944 її розформовано, а частину особового складу переведено на різні посади в структурі НКВС. Переформатований під УПА відділ колишніх червоних партизан чисельністю 500 військовиків мав вступати в контакт з великими формуваннями справжньої УПА з метою їх знищення, а також здійснювати провокації під видом УПА для дискредитації національно-визвольного руху в очах населення. Проте й тут, крім провокацій, особливих успіхів більшовицькі провокатори не осягнули.
серпень 1944 – розпочато інтенсивне створення допоміжних військових формувань НКВС. До кінця 1944 в західних областях України сформовано 212 винищувальних батальйонів (23,9 тисяч військовиків) і 2336 груп сприяння (24 тисячі учасників). Характерний був національний склад цих каральних підрозділів. Так, станом на 1.01.1945 із 4241 вояків винищувальних батальйонів Тернопільської области були: 2310 (54,5 %) – поляки, 1539 (36,3 %) – українці, 248 (5,8 %) – московити, 144 (3,4 %) – інші національності.
