110 років тому:
18.10.1914 – у с. Голинь на Івано-Франківщині народився Степан Стебельський-«Хрін», командир сотні УПА «Ударники-5», командир ТВ-24 «Маківка», майор УПА. Син учителя; одружений з Марією Піх. Член Пласту. Закінчив учительську семінарію у м. Самбір, однак до учительської праці не допущений. Інструктор товариств «Сокіл» і «Луг». Член ОУН (1934). У Війську польському закінчив школу підхорунжих, капрал-інструктор. Ув’язнений в польському концтаборі Береза Картузька (1939). Директор школи в с. Кузьмина на Перемишльщині (1939-1941), війт у Бірчі (1941-1943), підрайонний провідник ОУН. Заарештований ґестапо, в’язень краківської тюрми Монтелюпіх (1943-1944). З вересня 1944 в УПА, чотовий сотні УПА «Дружинники». Учасник великого бою біля с. Лещава Горішня (28.10.1944), в якому отримав поранення у дві руки (одна залишилася нерухомою). Відмовився від демобілізації, командир самооборонної боївки (зима 1944-1945), інструктор боївок СБ Перемиського надрайону (з весни 1945), організатор і командир сотні «Ударники-5» на Лемківщині (осінь 1945), старший булавний. Командував більш як сотнею боїв із польським військом і в жодному не зазнав поразки, підвищений до поручника, Лицар Срібного Хреста бойової заслуги 1-го класу (08.1946). 28 березня 1947 командував боєм в якому знищено заступника міністра оборони Польщі генерал-полковника Кароля Сверчевського. Через три дні на цьому ж місці сотня «Хріна» атакувала військову комісію, вислану вияснити обставини загибелі генерала та знищила більш як 30 вояків. Важливість ліквідації генерала Сверчевського була в тому, що більшовицький режим, який ретельно приховував достовірну інформацію про обставини подібних втрат (наприклад, смерть генерала Ватутіна влада публічно не ідентифікувала з УПА), цього разу змушений був офіційно визнати причетність до неї української партизанської армії. А це спровокувало гучний резонанс у світі та засвідчило перед світовою спільнотою, що українська національно-визвольна боротьба без жодної підтримки зовні ще триває в повну силу. На цьому наголошено в штафеті (лист) окружного провідника Мирослава Гука-«Григора» до «Рена»: «…Це епохальна подія!!! Вона сколихнула опінію цілого світу! Виконавці повищого заслужили відповідні відзначення, тому прошу їх подати догори… Знаєте, не можу натішитись гомоном в цілому світі з того приводу». В часі депортаційної акції «Вісла» зводив безперервні бої з Військом польським. 29 червня 1947 на чолі трьох сотень «Ударники-5», «Ударники-3» (командир «Бір») і «Ударники-8» (командир «Стах») з боєм перейшов із Закерзоння до УРСР. Командир дрогобицького Тактичного відтинку 24 «Маківка» (з 15.08.1947). За наказом Головного командування УПА 1948-1949 провів демобілізацію всіх п’яти сотень свого ТВ. Автор спогадів «Зимою в бункері» та «Крізь сміх заліза». Керівник кур’єрської групи висланої на Захід. Загинув у бою з чеськими військами біля с. Погорільце в Чехії 1949. Посмертно відзначений Золотим Хрестом бойової заслуги 1-го класу.
