190 років тому:
28.04.1834 – у с. Комарники на Львівщині у священичій сім’ї народився Щасний (Фелікс) Саламон, священник УГКЦ, публіцист, фольклорист. Навчався у школі при Лаврівському монастирі, Самбірській гімназії та гімназії Будапешта, Львівській та Перемиській духовних семінаріях. Рукоположений на священника єпископом Григорієм Яхимовичем у Перемишлі 1859. Відмовився від служіння у Перемишлі та повернувся парохом у Комарники. Володів п’ятьма мовами, проте принципово звіти писав рідною, за що постійно сплачував штрафи. Навіть своє ім’я Фелікс писав у слов’янській версії «Щасний». За його наполяганням «Шематизм Перемиської єпархії», який до того друкували латинською мовою вперше надруковано українською. Записав кілька тисяч пісень з різних повітів Прикарпаття. 1871 запровадив «Золоту книгу» тверезости, а 1875 заснував на парохії «Братство тверезости» (нараховувало 324 члени), касу банку «Райффайзену», відкрив аптеку з помірними цінами за що євреї-лихварі 1876 спалили дім, а 1878 спробували отруїти. Дітей та дружину спровадив до родичів, а сам ночував в церкві, яку теж пробували підпалити. Обирався до Турківської повітової ради. 1869 переніс операцію і щоби приховати рубці на обличчі запустив бороду і, як написав в автобіографії, «боровся за нікчемну бороду з двома деканами, трьома єпископами, п’ятьма старостами і трьома намісниками краю понад 16 років». Іван Франко у поемі «Ботокуди» дав йому псевдонім Нещасний Филимон і написав: «Борода, що наче прапор, в лютім бою нам здалася». Помер у с. Комарники 1900.
