50 років тому:
18.09.1974 – у Львові помер Ростислав Заклинський, історик, письменник, редактор, фольклорист, музеєзнавець. Батько Роман Заклинський – фольклорист, етнограф, педагог.
Закінчив Станіславську гімназію, навчався на юридичному факультеті Празького та Львівського університетів, закінчив юридичний факультет Віденського університету (1913), доктор права Ягеллонського університету в Кракові (1918). До початку Першої світової війни кореспондент та співробітник низки українських галицьких періодичних видань. Учасник таємних молодіжних драгоманівських гуртків. Член головної управи Української радикальної партії (1908-1918), редактор газети УРП «Народ» (1919). Учасник боротьби за український університет у Львові (1910) та визволення з тюрми М. Січинського (1911), за що двічі ув’язнений (1910 і 1912). Вояк Легіону Українських січових стрільців, співробітник «Пресової кватири УСС», згодом вояк Української галицької армії. 1920 у складі Червоної УГА, керівник газети «Галицький комуніст». Після революції залишився в УСРР, член КП(б)У (1921). Викладач Кам’янець-Подільського інституту народної освіти (1921-1925), Київського сільськогосподарського та художнього інститутів (1925-1929). Директор Всеукраїнського історичного музею у Києві (1927-1929). Старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Тараса Шевченка ВУАН в Харкові та одночасно директор музею при Інституті (1930-1933), редактор видавництва літератури та мистецтва (1930-1933). Член літературного об’єднання «Західна Україна». 1933 заарештований та засуджений на 5 років таборів; висланий до Сибіру; працював на будівництві Біломорканалу. Оскільки в СРСР не визнавалися дипломи західного зразка у 1941 заочно закінчив географічний факультет Самаркандського учительського інституту. 1946 повернувся в Західну Україну. Вчителював у селах Івано-Франківської области (1948-1956), у 1960-х в с. Малі Кривчиці на Львівщині. Автор наукових праць про творчість українських письменників, записав 6 зошитів українських пісень. Народився у м. Станіслав, нині Івано-Франківськ 1887.
