110 років тому:
14.08.1914 – у м. Городок на Львівщині народився Роман Лиско (при хрещенні Роман-Іларіон-Марія), священник УГКЦ (1941), блаженний священномученик УГКЦ (2001). Його батько Володимир Лиско – священник УГКЦ, просвітній діяч, Золочівський декан, дід Михайло Цегельський – священник УГКЦ, шамбелян, Кам’янецький декан.
Навчався у гімназіях Львова та Кам’янки-Струмилової. В Кам’янецькій гімназії керував гуртком таємного Пласту. Закінчив Львівську богословську академію (1932-1938). Одружився з донькою священника із с. Махнівці на Золочівщині Неонілою Гуньовською (1938), в шлюбі народилося четверо дітей. Показово, що для пропаганди тверезого способу життя весілля відбулося без алкогольних напоїв. На початку першої більшовицької окупації (1939) митрополит Андрей Шептицький порадив не поспішати із свяченням; вчителював у селах Побіч і Колтів Олеського району на Львівщині. Після священичої хіротонії (28.08.1941) завідатель парафії с. Колтів, від 1944 парох с. Белзець (нині Гончарівка) на Золочівщині. В часи другої більшовицької окупації відмовився підписати перехід на московське православ’я, наслідком чого влада заборонила священнодіяти; у с. Белзець перебував до 1948. Влітку 1948 попереджений про можливий арешт з сім’єю переїхав до м. Городок. Продовжував таємно душпастирювати в селах Дроздовичі та Братковичі під прикриттям місцевого пароха о. Онуфрія Малецького, який хоч офіційно підписав державне православ’я, проте й надалі дотримувався греко-католицького обряду. 9 вересня 1949 заарештований та ув’язнений в тюрмі на Лонцького у Львові; піддавався жорстоким тортурам. Обставини смерти чи загибелі та де захоронений невідомі. Згідно офіційної інформації з Прокуратури СРСР, а також акту про смерть з кримінальної справи помер від паралічу серця 14.10.1949. Наскільки можна довіряти радянським документам питання риторичне. Не вселяє до них довіри й те, що о. Роман, який тоді мав 35 років, ніколи не хворів на серце, мав відмінне здоров’я, займався спортом і не мав шкідливих звичок. Відсутність достовірної інформації звісно породила чимало чуток, що о. Роман нібито збожеволів від тортур, що його живцем замурували між тюремними стінами, що окремі в’язні бачили його живим після 14 жовтня 1949 (хоч людська пам’ять є доволі ненадійним свідченням). Серед беатифікованих Папою Іваном Павлом ІІ 27.06.2001 у Львові 28-ми блаженних УГКЦ о. Роман є наймолодшим.
