90 років тому:
15.12.1934 – на виїзній сесії Військової Колегії Найвищого Суду УРСР у Києві завершився процес «терористів» над 37-ма українськими науковцями, письменниками, культурними діячами з яких 28 розстріляно, решта заслано в табори. Серед розстріляних: 15.12 – К. Буревій, письменник, публіцист, театрознавець, Г. Косинка, письменник-новеліст, перекладач, 16.12 – О. Влизько, поет, прозаїк, Р. Шевченко, літературознавець, викладач, 17.12 – Д. Фальківський, поет, прозаїк, перекладач, сценарист, І. Крушельницький, поет, драматург, графік, мистецтвознавець, літературний критик, Т. Крушельницький, письменник, перекладач, член Пласту, УВО, М. Лебединець, прозаїк, радянський державний діяч.
15.12.1934 – у Жовтневому палаці Києва разом з іншими українськими письменниками і культурними діячами страчений Кость Буревій (справжнє Буровій), поет, драматург, театрознавець, літературний критик. Член партії есерів, за царату 4 рази суджений. У грудні 1917 член ЦК Партії соціалістів-революціонерів, один з керівників протибільшовицького повстання на Поволжі. В кінці 1922 припинив політичну діяльність. У 1920-х засновник видавництва «Село і місто» у Москві. Намагався схилити уряд РРФСР взяти на бюджетне фінансування культурні установи української меншини у Москві, подібно як це зробив уряд України. У 1925 книгою «Європа чи Росія» виступив опонентом Хвильового, закидаючи йому ідеалізацію Європи і недооцінку московитської літератури. Критикував панфутуризм і його лідера М. Семенка, написав низку сатиричних творів для театру «Березіль». Фактично в творчості виступив критиком більшовицького ладу і пролетарської літератури. На початку 1930-х заборонений і опинився без засобів до існування. Заарештований 11 грудня у справі української групи «терористів-білогвардійців», виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві засуджений до розстрілу. Народився у с. Великі Меженки на Вороніжчині 1888. Родина емігрувала до США, де дочка Оксана видала частину врятованої спадщини батька.
