100 років тому:
26.02.1922 – колегією Київського губЧК після тривалих допитів разом з побратимами Яковом Хоменком-Смутенком і Федором Ногою засуджений до розстрілу Федір Артеменко-«Отаман Орлик», військовий діяч часів Української революції 1917-1921. Екстерном здав екзамени за 6 класів гімназії (1915). Під час Першої світової війни доброволець до московитської армії, закінчив Київську школу прапорщиків (листопад 1916), командир роти, поручник. З березня 1918 в українському війську: начальник штабу Фастівського гарнізону, штабу Козятинського гарнізону Армії УНР, помічник командира Окремого куреня (08.1919), старший ад’ютант начальника Могилів-Подільського гарнізону, полковник. Лікуючись вдома від тифу, потрапив під більшовицьку окупацію. З кінця грудня 1919 або початку січня 1920 повстанський командир (псевдо «Орлик») на Київщині. Сформував добре озброєний загін чисельністю до 400 піхотинців та 120 кіннотників. Згідно донесень чекістів відзначався сміливістю, рішучістю, великою силою волі. Користувався пошаною серед селян, провадив агітаційну та мобілізаційну роботу, налагодив регулярну розвідку та розгалужену мережу інформаторів, проявляв постійну військову активність проти більшовицьких гарнізонів та господарських об’єктів, навіть у несприятливі для партизанки пори року. Поділивши повстанський загін на 5 бойових підрозділів, здійснював в один день декілька бойових нападів. Організував власну жандармерію. Зверхність «Орлика» визнали отамани «Гайовий» (Грисюк) та «Голубенко». Деякий час, як начальник 10-го району Повстансько-партизанського штабу (1921), підпорядковувався отаману Юлію Мордалевичу, командувачу повстанськими загонами північної Київщини та Волині. Після явки Мордалевича з повинною, в середині літа 1921 Юрієм Тютюнником призначений командувачем Другої (Північної) групи ППШ. В ході підготовки до всенародного повстання на Другу групу покладались завдання ґрунтовно понищити залізничні та шосейні шляхи, мости та перервати зв’язок між частинами Червоної армії в районі майбутніх військових дій, а також налагодити зв’язок з білорусами на північ від Прип’яті. У Другому зимовому поході Армії УНР (11.1921) приєднався до Подільської групи. Після поразки зимового походу відмовився відступати з Подільською групою до Польщі, воліючи продовжувати боротьбу і загинути вдома. В кінці листопада, на період зими, демобілізував загін і з невеликою групою подався на Фастівщину. На Різдво Христове 8 січня 1922 на хуторі Таборище в бою з чекістами тяжко поранений в хребет та руку. Схоплений 22 січня біля с. Буча. Народився у м. Гостомель, нині в межах Києва 1898.
