120 років тому:
2.07.1906 – у с. Кам’янобрід на Львівщині народився Петро Андрусів – живописець, іконописець, графік, ілюстратор, автор полотен на теми з історії України, мистецький критик. громадський діяч, знаний в діаспорі та в світі мистець, проте й до нині маловідомий в Україні. Чоловік оперної співачки Наталки Андрусів.
В роки Першої світової війни його підібрали кубанські козаки й передали в сиротинець в Москві, згодом у Рязані, де пробув 4 роки. У 1918 з полоненими польськими офіцерами переїхав до Польщі. Коли в середині 1920-х віднайшов своїх батьків не міг до них промовити рідною мовою, бо за часи поневірянь призвичаївся розмовляти московською, а відтак польською. Та все ж через зрощену від найменших літ на підсвідомому рівні українську ментальність не зміг прищепитись ні в московитському, ні в польському середовищах, природно повернувшись до духовности рідного народу. Навчався в Академії мистецтв у Варшаві (1927-1936), одночасно на курсах станкового малярства та педагогіки, в останні роки був стипендіатом Митрополита А. Шептицького, стажувався у Парижі. До 1944 викладав малювання у Варшавській вищій архітектурній школі, співзасновник місцевого гуртка українських мистців «Спокій», учасник художнього життя Львова, ілюстратор низки українських дитячих часописів, історичних книжок. В часі Другої світової війни втратив усі мистецькі надбання, з 1947 на еміграції у м. Філадельфія (США), організатор і викладач Української мистецької студії (1952-1972), співзасновник і член редакційної колегії журналу «Нотатки з мистецтва», заступник голови Об’єднання мистців-українців Америки, засновник допомогового комітету «Самопоміч», що переросла в потужну банківську установу фінансування українців Америки. Учасник виставок в Америці, Канаді та Європі, автор статей на мистецькі та культурологічні теми. Створив іконостаси та розмалював низку українських церков, зокрема у Філадельфійській церкві св. Йосафата (1961). Помер у м. Ріверґед біля Нью-Йорка 1981.
