250 років тому:
27(16).08.1774 – у м. Прилуки на Чернігівщині народився Павло Білецький-Носенко, мовознавець, етнограф, письменник, перекладач, педагог. Походив з давньої козацько-старшинської шляхетської сім’ї. Від п’ятирічного віку навчався у Шляхетському сухопутному кадетському корпусі в Петербурзі (1779-1793), який закінчив із званням поручика. Перебував на військовій службі, 1798 в чині штабс-капітана вийшов у відставку та повернувся у Прилуки. Одружився з дочкою конотопського предводителя дворянства, жив переважно в своєму маєтку в с. Лапинці біля Прилук, деякий час в маєтку дружини в містечку Хмелові Роменського повіту. Після смерти дружини з дітьми осів у Лапинцях, одружився вдруге. Обраний підсудком повітового земського суду (1801), за що отримував мізерну платню. Для прожиття підробляв домашнім вчителем в сусідів-поміщиків, згодом у власному будинку створив приватний пансіон та близько 40 років провадив навчання шляхетських дітей. Викладав латинську, французьку, німецьку та московитську мови, арифметику, геометрію, географію, природознавство, естетику, поезію, риторику, міфологію, історію, світову літературу, Святе Письмо. Впродовж 37-ми років штатний (від 1810) та почесний (від 1812) наглядач училищ Прилуцького повіту; всю штатну платню жертвував на користь училища. Член Товариства наук при Харківському університеті (від 1817), Петербурзького вільного економічного товариства (від 1824).
Змалку навчаючись, а відтак проходячи службу в Московщині обрусів, та повернувшись додому вивчив рідну мову, пізнав історію України, повернувся до української культури та звичаїв, настільки захопився українством, що захотів познайомити з ним увесь світ. Українською мовою написав 333 байки (один з перших байкарів у новій українській літературі), 23 казки, 15 балад, низку оповідань, московитською – історичний роман «Зиновій Богдан Хмельницький» та працю «Естетика». Автор понад 60 праць з питань філології, літератури, філософії, історії, етнографії, фольклористики, економіки, сільського господарства, медицини, археології, підручників з логіки та естетики. Перекладав московитською та українською мовами твори французьких та німецьких письменників. Автор акварельних малюнків, портретів, пейзажів. Найвидатнішими мовознавчими працями (magnum opus) вважаються Словник української мови (1830-1840-ві; надрукований посмертно 1966) та «Граматика южнорусского язика». За життя твори Білецького-Носенка майже не друкувалися, незначна частина опублікована посмертно, більшість до сьогодні залишається в рукописах. Помер у м. Прилуки 1856. Могила не збереглася.
