100 років тому:
1.01.1923 – у с. Більче на Рівненщині народився Омелян Суничук-«Білий», член ОУН (1941), православний священник, політв’язень. У 1941 навчався на богословсько-пастирських курсах у Луцьку створених єпископом Православної Автокефальної Церкви Полікарпом Сікорським. Після військового вишколу в с. Красне Млинівського району на Рівненщині влітку 1943 політвиховник у сотні УПА «Калини». Навесні 1944 під час рейду у Чехо-Словаччину отримав легке поранення і повернувся на Волинь. У Богоявленському монастирі в Кременці висвячений на священника. Одружився з мешканкою Луцька Леонідою, 1945 народилася донька Лариса. Відновив контакти з підпіллям ОУН. У Луцьку відділ контррозвідки СМЕРШ запропонував стати таємним агентом (сексотом) на що підпілля дало вказівку погодитися і вести подвійну гру. Заарештований 1 квітня 1949, засуджений на 10 років ув’язнення, проте після перегляду справи Особливою Нарадою МҐБ СРСР термін збільшено до 25 років. Доля дружини і доньки невідома (в касаційній скарзі Омелян писав, що донька лишилася сиротою). Відбував ув’язнення в таборі особливого режиму – «Степлаг» у Казахстані. Член комітету політичних в’язнів під час Кенгірського повстання (16.05-26.06.1956). Після перегляду справи (1956) мав намір повернутися на Волинь, проте через заборону оселився у Джезказгані (Казахстан). Працював на шахті, одружився, народилося двоє синів. У 1980-х з дружиною переїхав у м. Комсомольськ, нині Горішні Плавні на Полтавщині. Помер у м. Горішні Плавні на Полтавщині 2011.
