20 років тому:
11.04.2006 – у м. Утрехт (Флетен-де-Меерні, Нідерланди) помер Мирослав Антонович – оперний співак (баритон), хоровий диригент, музикознавець, доктор музикології, професор.
Навчався у польській гімназії в Долині, згодом – у філії Львівської української академічної гімназії (1931-1936). Від 1936 року вивчав музикознавство, історію мистецтва та психологію у Львівському університеті. Одночасно приватно брав уроки вокалу в Одарки Бандрівської, гри на фортепіано – у Нестора Нижанківського та диригування – у М. Колесси у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові. Від середини 1930-х років – диригент Львівської духовної семінарії, соліст хору «Львівський Боян» (стипендіат хору), учасник ансамблю «Студіо» під керівництвом М. Колесси. Активно дописував до львівського журналу «Українська музика». Виступав речником «справжнього» (професійного) музичного мистецтва (на противагу легкій музиці шлягерів і опереток), обстоюючи його як «одного з найважливіших і найголосніших речників української національної сили й невмірущости, що є в великій мірі виявом безсмертного українського духа й відвічної творчої волі української нації». Продовжив навчання у Львівській консерваторії (1939-1941) на вокальному та музикознавчому відділах; з початком німецько-радянської війни вступив до Музичної академії у Відні. Керівник музичної секції студентського товариства «Січ», співак театрів Львова, Лінца та Ліцманштадта (нині Лодзь); водночас виконував важку фізичну працю на фабриці, заробляючи на прожиття. Після війни – музичний керівник та директор театру «Розвага», диригент оркестру та хору семінарії УГКЦ у м. Гіршберґ. Закінчив музикознавчий факультет Утрехтського університету (Нідерланди, 1950), де захистив докторську дисертацію про франко-фламандську композиторську школу ХV-ХVІ ст. (1951). Поглиблював знання в Гарвардському університеті (США, 1953-1954).
Асистент (від 1951), науковий співробітник (1954-1982) Утрехтського університету, надзвичайний професор Українського католицького університету в Римі (від 1967). Часто виступав на міжнародних музикознавчих конгресах з питань української музики. Член Міжнародної музикознавчої спілки, Спілки музикознавців Нідерландів, Наукового товариства ім. Шевченка у США (1984). Заслужений діяч мистецтв України (1997). Нагороджений найвищою нагородою Нідерландів – Золотою медаллю та званням офіцера Лицарського ордену (1976), Папою Іваном Павлом ІІ – орденом Св. Григорія Великого (1985) та орденом «За заслуги» України (2001). Автор монографій та ґрунтовних музикознавчих праць.
В Утрехті організував (1951) і понад 40 років керував Візантійським хором (вийшов на пенсію у 1991 р.), у складі якого співали не українці (голландці). Перетворив хор на один із найкращих музичних колективів Нідерландів; концертував у багатьох країнах Західної Європи, США та Канади, а у 1990 та 2000 роках – в Україні. У репертуарі – виключно українська музика: обробки народних пісень, кантати та хорові концерти Бортнянського, Березовського, Веделя, твори Лисенка, Стеценка, Леонтовича. 16 жовтня 1959 року з хором виступив перед Папою Іваном ХХІІІ.
Народився у м. Долина на Івано-Франківщині 1917.
