30 років тому:
5.07.1994 – у Львові помер Михайло Осадчий, журналіст, письменник, педагог, правозахисник, політв’язень, почесний член Швейцарського відділення ПЕН-клубу (1979). Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1958). Старший редактор Львівської телестудії. З 1960 викладач Львівського університету та одночасно інструктор з преси Львівського обкому партії (1963-1964). З 1962 член Комуністичної партії, заступник секретаря парторганізації факультету з ідейно-виховної роботи. Член Спілки журналістів України. 1965 захистив кандидатську дисертацію.
Учасник руху шестидесятників. 1965 заарештований за «антирадянську агітацію і пропаганду» та засуджений на 2 роки таборів суворого режиму; утримувався в Мордовії, де захворів на виразку шлунку. Відразу після арешту цензура знищила весь тираж поетичної збірки «Місячне поле». Після звільнення довго не міг отримати прописку та влаштуватися на роботу, часто затримувався за порушення паспортного режиму, врешті зумів отримати працю робітником на заводі. У січні 1972 заарештований вдруге та засуджений до 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 років заслання; покарання відбував у селищі Сосновка в Мордовії. Наприкінці 1974 офіцери КДБ запропонували звільнення в обмін на співпрацю, коли ж Осадчий відмовився, то пригрозили розправою з родиною. Невдовзі у рідному селі невідомі жорстоко побили його 70-річну матір, про що повідомили Осадчого через співкамерника-сексота. У січні 1975 його побили та намагалися зґвалтувати два кримінальні в’язні, а згодом попередили, що його вб’ють у в’язниці, а брата – на волі. Брата Володимира, який мешкав у Сумах, КДБ намагалося завербувати, а коли той також відмовився, то в квітні 1975 його вбили руками кримінальних злочинців. Через загибель брата Михайло голодував 39 днів, звертався з проханням розслідувати обставини вбивства, а 1977 надіслав скаргу генеральному секретареві ЦК КПРС Леонідові Брежнєву на умови ув’язнення та поінформував про загрозу його власному життю. 1978 звернувся до сенату та президента США Джиммі Картера з проханням надати американське громадянство; цього ж року українською діаспорою відзначений літературною премією ім. Івана Франка. У січні 1979 переведений на заслання у с. Милва в Комі АРСР. Працював охоронцем на складі, який у жовтні дивним чином загорівся. Проти Осадчого порушено кримінальну справу, в рамках якої сума завданого збитку оцінена в 1500 рублів. Щоби уникнути чергового 3-річного ув’язнення запропоновано сплатити зазначені кошти, яких звісно у нього не було. Необхідну суму переслав академік Андрій Сахаров. Після повернення до Львова працював вантажником, двірником, кочегаром. Коли радянський режим почав слабнути в листопаді 1987 став одним із засновників Української асоціації незалежної творчої інтелігенції. У грудні 1987 невідомі (хоча зрозуміло, що працівники радянських спецслужб) увірвалися в його помешкання та побили його; по телефону отримував постійні погрози розправи, а в грудні 1988 офіційно попереджений про кримінальну відповідальність за «дармоїдство». Редактор самвидавного журналу «Кафедра» (1988). Після падіння комуністичного режиму захистив докторську дисертацію Українському вільному університеті в Мюнхені (1991), доцент кафедри журналістики Львівського університету (1993). Народився у с. Курмани на Сумщині 1936.
