150 років тому:
8.04.1874 – у с. Горішня Вигнанка на Тернопільщині народився Михайло Коссак, композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог, дійсний член НТШ. Батько Андрій Коссак – дяк, самодіяльний диригент хору, молодший брат Василь – актор, співак і режисер, сестра Катерина (по чоловікові Рубчакова) – драматична актриса та співачка. Закінчив чотирикласну гімназію оо. Василіан у Бучачі (1892) та Львівську консерваторію Польського музичного товариства (1892-1896; курс диригування, гармонії та інструментування). Хорист і невдовзі хормейстер польської трупи оперети Ю. Мишковського (1893-1896), Хормейстер, диригент і викладач драматичної студії Народного театру «Руська бесіда» (згодом «Українська бесіда»; 1896-1914). З початком Першої світової війни військовий диригент у званні фендрика. Навесні 1915 з оточеного Перемишля потрапив у московитський полон, вивезений у Ташкент (Узбекистан) і лише 1918 після укладення Брестського миру повернувся в Україну. Під час зупинки у Києві залишився в театрі Миколи Садовського на посаді диригента (1918-1919). Коли театр Садовського вирушив до Кам’янця-Подільського Коссак залишився у Києві в Театрі музичної драми (1919-1921). У 1921 з сім’єю переїхав до Кам’янця-Подільського, диригент у місцевому театрі та одночасно вчитель музичної школи. Від 1925 асистент та завідувач лабораторії музично-вокального мистецтва Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. Мешкав у жахливих побутових умовах в неопалюваному інститутському флігелі. Після ліквідації інституту працював піаністом-акомпаніаторм у кінотеатрі, дружина – санітаркою в лікарні, син навчався у школі.
В період 1904-1913 разом із Йосипом Стадником вперше на українській сцені поставив низку опер, зокрема «Роксолана» Д. Січинського (завершив її оркестрування) та «Еней на мандрівці» Я. Лопатинського. Організатор запису народних пісень, творів С. Гулака-Артемовського та М. Лисенка на платівки (1909). Автор музики до багатьох вистав, романсів, маршів, п’єс для скрипки, обробок народних пісень. У грудні 1937 заарештований і особливою трійкою «за участь у націоналістичному хорі» засуджений до смертної кари. Розстріляний у Кам’янці-Подільському 1938. Після війни на запит рідних органи КДБ «повідомили», що помер від хвороби в таборах 1948.
