10 років тому:
19.08.2014 – в бою під Іловайськом Донецької области від трьох поранень в спину загинув Марко (Марк Грегорі, Маркіян Григорій) Паславський-«Франко», українець американського походження, підприємець, капітан Армії США, доброволець батальйону «Донбас». Племінник історика Тараса Гунчака. Батьки наприкінці Другої світової війни емігрували на Захід. Член української скаутської організації «Пласт». Закінчив військову академію Вест-Пойнт (1981). Американську армію залишив у 1986 в ранзі капітана. Впродовж 1985-1986 в Monmouth University здобув ступінь магістра за спеціальністю ділове адміністрування, працював інвестиційним банкіром у США. З кінця 1990-х мешкав переважно в Україні, займався підприємницькою діяльністю, заснував на Київщині велику агрофірму «Росава-К». Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідности, учасник боїв в центрі Києва 20 лютого 2014. Від початку московської агресії проти України рядовий резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. У квітні 2014 прийняв українське громадянство. Своїм коштом закуповував військове спорядження та харчі для побратимів з батальйону. Воював за Артемівськ, Попасну, Лисичанськ, Первомайськ, Курахове, Мар’їнку. Похований 26.08.2014 на Аскольдовій могилі в Києві поряд з Героями Крут. Посмертно нагороджений орденом Данила Галицького, недержавною відзнакою «Народний Герой України» та найвищою відзнакою «Пласту» Залізним Хрестом. У лютому 2015, сфальсифікувавши документи, новим власником ТОВ «Русава-К» з активом понад 100 мільйонів гривень став громадянин Московії з Криму Леонід Мосійчук. Народився на Мангеттені в Нью-Йорку, США 1959.
Товариш по навчанню у Вест-Пойнті Сем Хартвел: «Марк цікавився історією, міжнародними відносинами, читав надзвичайно багато наукової літератури. Ми обговорювали військову, світову історію, багато говорили про російську силову політику, протистояння Америки й Росії. Марк був дуже освіченим, інтелектуальним хлопцем. І він був надзвичайно чесною людиною, тим, хто зневажав брехню, зокрема в політиці – що в Україні, що в Росії, що в США».
Побратим по зброї Лев: «Він сам так захотів. Не хотів виділятися. Але не виділятися таким людям, як Франко, складно. Він був дуже колоритною фігурою в нашому батальйоні. По-перше, йому було 55 років. По-друге, іноземець за своєю суттю, хоч і з українським паспортом. Марк говорив мені не раз, що він хоче бути звичайним солдатом. Після кожного бою Марк збирав так званий брифінг. Каже, що у них в Америці так прийнято. Він не просто розбирав бій до найдрібніших подробиць – він його аналізував. Чому в такій-то ситуації боєць загинув? Чому не вдалося з першого разу звільнити будь-якої населений пункт?».
З інтерв’ю Марка Паславського американському журналісту Саймону Островському за два тижні до своєї загибелі: «Я вважаю, що корінь всіх бід в Києві. Багато хто, в тому числі і політики, вважають, що все буде продовжуватися, як в останні 20 років. Але будь-який солдат, який воює зараз зі мною на Донбасі, вам відповість: так не буде! Армія тут тільки ще будується. За моїми підрахунками, лише 25 відсотків хлопців, які воюють разом зі мною, мають бойовий досвід. Якщо мене запитають, чи можу я померти за Україну, відповім, що так, я хочу це зробити!».
