110 років тому:
17.07.1912 – у с. Ворвулинці на Тернопільщині в шляхетській родині гербу Сас народилася Марія Гарабач (з дому Мицько)-«Оленка», закінчила Тернопільську жіночу гімназію товариства «Рідна школа», член Пласту та Юнацтва ОУН. 1933 переїхала до Львова, за підпільну діяльність в ОУН два роки перебула за ґратами під слідством, 1937 львівським судом засуджена на 2 роки ув’язнення із забороною навчатися у вищих навчальних закладах. В часі більшовицької окупації (1939) у підпіллі. З початком гітлерівських переслідувань українських націоналістів переховувала урядуючого Провідника ОУН(б) Миколу Лебедя, зв’язкова Проводу ОУН. З наближенням радянського фронту отримала завдання виїхати на Захід в складі групи, яка створила Закордонне представництво УГВР. У 1945-1948 в апараті Степана Бандери готувала до друку ідеологічні статті. 1946 у Мюнхені вийшла заміж за Євгена Гарабача. Працівниця видавництва «Сучасність», радіостанції «Свобода», керівник відділу та член Головної управи Організації українських жінок у Мюнхені (з 1950), голова Світського апостольства жінок в Німеччині, член Товариства за патріархальний устрій Українського християнського руху, товариства «Рідна школа», 20 років керувала жіночим хором «Діброва», довголітній і провідний член ОУН(з) та Середовища УГВР. Померла у Мюнхені 2.02.2012. Згідно заповіту похована біля чоловіка в с. Уличне на Львівщині.
