120 років тому:
14.02.1904 – у с. Бурдяківці на Тернопільщині народився Мануїл Тарнавський (в світі Михайло), єпископ-пристосуванець і донощик. Виховувався у греко-католицькі родині, навчався в духовному училищі при Крехівському монастирі ЧСВВ (1928-1930) та Львівській богословській академії УГКЦ (1930-1932). Перейшов у православ’я (1932), переїхав до Польщі та служив псаломщиком Польської Православної Церкви. Продовжив навчання на богословському факультеті Варшавського університету (1932-1933), рукоположений на православного священника (1933). Від грудня 1941 другий священник Луцького кафедрального собору УАПЦ (глава УАПЦ Полікарп Сікорський). Після смерти дружини прийняв чернечий постриг у Києві та в травні в Андріївському соборі 1942 рукоположений на єпископа Білоцерківського та вікарія Києво-Чигиринської єпархії УАПЦ. Невдовзі перейшов до Української Автономної Церкви (глава митрополит Олексій Громадський), яка перебувала в канонічному підпорядкуванні Московської Патріархії. У червні 1942 в Почаївській лаврі повторно рукоположений на єпископа Володимир-Волинського. Доносив німецькій окупаційній владі на українських патріотів, яких після арештів гітлерівці розстрілювали. В одному з донесень зазначав: «Вірність німецькому урядові вимагає від мене донести про вищезгаданий злочин. Хоча я є українцем, але мушу бути відданим і вірним до німецького уряду, який визволив нас від жидівсько-комуністичного ярма. На основі розпорядження пана рейхскомісара про те, що подавати звідомлення про протидержавні виступи, мушу виконати свій громадянський обов’язок». Наприкінці серпня – початку вересня 1943 викрадений з своєї резиденції у Володимир-Волинському. За непідтвердженими даними повішений українськими повстанцями в лісі під Володимиром-Волинським у вересні 1943.
