130 років тому:
23(10).04.1895 – у с. Вільховець на Черкащині у сім’ї лісничого народився Лев Биковський, бібліограф, книгознавець, бібліотекознавець, геополітик, історик, журналіст. Доцент з книгознавства (1971), член-кореспондент Української вільної академії наук, член Наукового товариства ім. Шевченка та Українського історичного товариства.
Походив з мішаної родини: батько – поляк, мати – українка. Зі срібною медаллю закінчив комерційну школу в м. Звенигородка (1905-1912). Навчався на металургійному факультеті Політехнічного (1912-1914), згодом у Лісовому (1914-1915) інститутах у Санкт-Петербурзі, діяльний учасник української студентської громади. 1915 відрахований з інституту за неуспішність. Під час Першої світової війни служив на османському фронті техніком-інженером, один з організаторів української громади у Трепезунді (нині Трабзон, Туреччина). З січня 1918 урядовець МЗС у Києві, працівник видавничого товариства «Книгар». Співзасновник Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України ім. В. Вернадського). Продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Кам’янець-Подільського державного українського університету (1919-1920), філософському факультеті Варшавського університету (1921-1922), закінчив курси бібліотекознавства при Варшавській публічні бібліотеці (1921-1922), відтак на економічно-кооперативному факультеті Української господарської академії у Подєбрадах (1922-1927). Працював у галузі книговидавництва, опублікував три випуски часопису «Українське книгознавство» (1922), низку праць з теорії та практики книгознавства. Співзасновник Українського товариства прихильників книги у Празі (1926), співорганізатор Міжнародного з’їзду бібліотекарів і прихильників книги у Празі (1926). У 1928-1944 завідувач відділу комплектування та редактор журналу Варшавської міської публічної бібліотеки, її директор (1942-1944). Разом з Ю. Липою організував Український Чорноморський інститут. 1949 емігрував до США; спершу оселився у Нью-Йорку – член управи УВАН у США, секретар книгознавчої секції і Чорноморської комісії, відтак у Денвері (штат Колорадо) – працівник місцевої публічної бібліотеки (1954-1963), секретар Денверської групи УВАН. Ініціатор відновлення Українського бібліологічного інституту, працівник журналу «Український історик» (з 1963). Автор понад 500 наукових праць в галузі книгознавства, бібліотекознавства, бібліографії, історії української книжкової справи, новітньої історії та геополітичного становища України. В підрадянській Україні наукові доробки вченого традиційно замовчувались. Помер у м. Денвер, США 1992.
